Саміт ЄС та надання Україні статусу кандидата. Аналізує дипломат Олександр Хара

Саміт ЄС та надання Україні статусу кандидата. Аналізує дипломат Олександр Хара

Лідери Європейського Союзу на саміті в Брюсселі затвердили рішення надати Україні статус кандидата на вступ, яке президент України Володимир Зеленський назвав одним із найважливіших за всі 30 років Незалежності. Водночас Президент Франції Еммануель Макрон зауважив, що рішення Євросоюзу надати статус кандидата Україні та Молдові є сильним сигналом Росії на тлі її військового вторгнення. Більше про це в ефірі Українського радіо розповів дипломат, експерт Центру оборонних стратегій Олександр Хара.

0:00 0:00
10
1x

"Важче, ніж планувалося": підсумки перемовин 

Передусім це було драматично для Балкан. Сербія хоче бути і другом Росії, і не запроваджувати санкції, а також хотіла би бути членом цієї поважної і вигідної для себе для організації. Безумовно, що певні вимоги Болгарії до Північної Македонії дуже схожі на те, що Росія намагалася вчинити щодо України — втручатися і в Конституцію України, і в історію, і заперечувати факт існування такої нації і мови. І мені болгарська позиція не подобається. Ми маємо виходити з того, що за часів холодної війни був сформований концепт, що Європа неподільна, вільна і перебуває в мирі. І це бачення можна реалізувати виключно, коли до сім'ї європейських народів долучаться не лише Україна та Молдова, які отримали сигнал запрошення, а також Балканські держави, Грузія і Білорусь. Незважаючи на те, що зараз ця країна є ворожою до нас, оскільки очолюється самопризначеним президентом Лукашенком, але в майбутньому, я сподіваюсь, і Білорусь теж буде частиною цієї сім’ї.

Про вимоги до України 

Ці перемовини також були складними, якщо подивитися на вимоги, якими обумовлений цей статус кандидата для України. Вперше в історії Європейського Союзу навість сам кандидатський статус обумовлений вимогами, які ми маємо виконати, і лише потім вже можемо розмовляти про початок переговорів про вступ в об’єднання. Безумовно, там є певні речі, які для українців надзвичайно важливі, навіть якщо б ми не хотіли вступати в ЄС, зокрема конституційна реформа, судова реформа, боротьба з корупцією, тобто призначення керівництва САП. 

Водночас є доволі дивакуваті вимоги, наприклад, узгодження аудіовізуального законодавства з європейським, з чим у нас проблем немає. Не зовсім мені подобається пункт про законодавство про нацменшини. Я як представник грецької нацменшини не маю зауважень до того, яким чином держава Україна ставиться до нас. Безумовно, на цьому пункті наполягли угорці, які хотіли б мати більше впливу на свою етнічну меншину на Закарпатті. Позитивним моментом є те, що вже не сама Угорщина буде визначати, чи ми змінили це законодавство таким чином, як потрібно, а Єврокомісія. І вони не будуть настільки заангажованими та заполітизованими в ухваленні цього рішення. 

Надзвичайно позитивним є те, що віднині ми маємо вимагати, щоб нас називали не республікою колишнього СРСР, а країною-майбутнім членом ЄС. Для нас важливо, що ми вбиваємо російський наратив, що ніхто українців не чекає в ЄС і що для нас виокремлюють лише якісь місця простої роботи. Це абсолютно не так. Крім того, ключовим був візит напередодні канцлера Німеччини, президента Франції, прем’єра Італії та прем’єра Румунії, які чітко сказали, що Україна на це заслуговує. Насправді це історичне рішення, але за великим рахунком це початок тривалого і складного шляху до кандидатства. І там нам будуть висувати додаткові і дивні вимоги, зокрема Угорщина.

Як на шантаж Росії реагуватиме Європа

Безумовно, країни між собою сперечаються. Питання санкцій ледь не призвело до того, що сербський президент погрожував, що не прилетить на цей саміт. Але є прогрес з точки зору розуміння того, що треба робити більше і в санкційному плані, і щодо переходу на альтернативні джерела енергії. Цього тижня німецька влада активно почало закликати і бізнес, і громадян до заощаджень газу, оскільки розуміють, що, скоріше,  ця зима буде складною. Росіяни скорочують постачання газу. З "Північним потоком-1" є проблеми, оскільки певне обладнання було відремонтоване, але може бути поставлене в Росію через санкції. Водночас "Північний потік-2" заморожений. І залишається українська труба, проте, зокрема з політичних причин, Росія не може збільшити прокачку українською трубою. Тому росіяни кажуть європейцям: "Ви запровадили санкції, тому від них і страждаєте". Тобто вони намагаються використовувати це як важелі впливу. Це завдає удару по європейських країнах та їхніх урядах. Тобто вони підштовхують громадян бути незадоволеними і, можливо, до певних політичних дій. 

Щодо голоду, який насувається, як на мене, Путін хоче увійти в історію більше, ніж Сталін. Сталін вбив до 10 мільйонів українців під час Голодомору 1932-33 років. А Путін в 2022-23 роках здатен вбити десятки мільйонів людей у світі, передусім в Африці. І це є в порядку денному нинішнього саміту. Безумовно, вони намагатимуться щось зробити своїми кроками, але без України складно щось кардинально змінити. Росія не дозволить розблокувати наші чорноморські порти, бо вона зацікавлена в цьому голоді. Вона зацікавлена в тому, щоб таким чином тиснути на європейську спільноту і дестабілізувати її. Бо це не лише ріст цін на зернові — на понад 50% з початку року, а й інфляційні процеси. Проте найголовніше — хвилі біженців, які будуть згенеровані з Африки до країн Південної Європи.

Але певні рішення будуть ухвалені, зокрема щодо підтримки України. За певними прогнозами українська економіка втратить до 45% до кінця року. І один безпрецедентний крок вже був — призупинення квот та мита на українські товари на час війни. І, безумовно, буде ще фінансова підтримка. 

Про реформу Євросоюзу 

Не може якась країна з божевільних чи суто егоїстичних причин блокувати весь процеси. І це назріло не лише в Європейському Союзі, а в НАТО. Наприклад, Угорщина поводить себе недобре і блокувала будь-які форми співпраці, саміти тощо. І це неправильно. 

Мені складно уявити, яким чином ЄС реформуються, бо це питання рівності держав. Хоча за своєю природою вони не є рівними за розміром економіки чи населення, кількість якого відповідно формує кількість євродепутатів і бюрократів від країн. Але реформи потрібні, щоб цей корабель міг реагувати адекватно і швидко на виклики, наприклад, на Російську Федерацію. І ми бачили, що доволі повільною була реакція Європейського Союзу на російську агресію щодо України. І лише після 24 лютого певний темп з'явився. Але ми бачили, яким чином ухвалювалися рішення щодо російського фінансового та енергетичного секторів, зокрема щодо нафтового ембарго.

Фото: ​​gmk.center