Чому важливо офіційно визнати Росію державою-терористкою
Наразі це новий конструкт, який не передбачений у міжнародному праві. Для України це звичайна реальність, в якій ми живемо, але для наших партнерів це має бути щось, що вони зрозуміють і під чим зможуть підписатися на рівні парламентів та урядів своїх країн. Тому це пробна куля, яка просто піднімає інформаційну освіченість суспільств цих країн щодо того, які злочини Росія скоює в Україні і яким чином на них треба реагувати.
Те, що ми пропонуємо новий концепт — це добре. Україна вже є країною, яка змінює позицію і в міжнародному праві, і в законодавстві іноземних країн. Відтак, це класний крок, тому що ми повертаємо Україну на порядок денний, бо вона втрачає медійну зацікавленість в цих країнах. З іншого боку, ми пропонуємо новий механізм.
Це потрібно, щоб кожна країна, яка працює з Україною, розуміла що держава-терорист — це та держава, з якою не можна ані працювати, ані підтримувати нормальних дипломатичних відносин, ані підтримувати хоч якусь комунікацію. Це крок до того, щоб визнати її державою-вигнанцем і у такий спосіб ще більше обмежити і ізолювати.
Держава-терорист та держава-спонсор тероризму: у чому різниця?
Держава-спонсор тероризму — це визначення, притаманне для законодавства Сполучених Штатів Америки і використовується для країн, які скоїли акти міжнародного тероризму. Зараз у цьому списку чотири країни, хоча раніше було більше. Там є перелік тих норм, які США можуть залучати з тим, щоб впливати на ці країни. І цей режим цікавим тим, тому що і партнери США мають побоювання або приглядаються до цих позицій, оскільки не дуже хочеться втрачати ринки Сполучених Штатів або інших європейських партнерів з тим, щоб торгувати, наприклад, з Північною Кореєю, Іраном, Сирію або Кубою.
Про визнання Росії державою-терористом в Євросоюзі
В комунікації з Жозепом Боррелем, шефом зовнішньополітичних справ Європейського Союзу, прем'єр України Денис Шмигаль говорить про Росію як державу-спонсор тероризму. І тут є більші шанси, оскільки це є підлаштування одного санкційного режиму під інший, адже зараз готується сьомий пакет санкцій в Європейському Союзі. І чим більше буде можливостей спільних дій і США, і Європейського Союзу, і таких партнерів, як Канада та Австралія, тим більше ми матимемо можливостей впливу й ізоляції Росії.
Щодо механізму, який є в Сполучених Штатах, то коли Держдеп ухвалює рішення про те що країна є спонсором тероризму, там включається низка обмежень. Зараз на Росію накладені певні обмеження та санкції щодо торгівлі зброєю, але окремі обмеження є додатковими. США вимагатимуть від світових фінансових організацій, щоб вони не фінансували проєкти в Росії, знімається імунітет з дипломатичних представників за кордоном Росії з тим, щоб постраждалі могли позиватися до цих осіб, які причетні до скоєння злочинів. Немає митних зменшень та преференцій для тих, хто торгує з цією країною. Не можна торгувати з країною на суму більше 100 тисяч доларів щодо проєктів, які під Міноборони. Тобто дуже багато конкретних напрямів, які може для себе інкорпорувати і Європейський Союз.
І коли два великих актори, які роками займаються питаннями санкційної політики, налаштовують себе на спільну позицію, це створює передумови для того, щоб унеможливити обходження цих санкцій іншими країнами та партнерами.
Чому США досі не визнали Росію державою-спонсором тероризму
Є часовий лаг, чому так відбувається. І бюрократія в кожній країні не дуже швидко змінюється. Добре, що це почали ще у квітні, коли Верховна Рада України ухвалила визнання Росії країною-спонсором тероризму. Верховна Рада, президент і прем’єр звернулися до своїх в США щодо визнання. І процес пішов. І Білий Дім, і Держдеп заявляли, що вони це питання розглядають на порядку денному. Але вони мають подивитися, що є повторюваність певних заходів, що є кваліфікація, тобто це технічна сторона.
При цьому варто не забувати про проміжні вибори до Конгресу у Сполучених Штатах Америки. З одного боку, краще мати такі гучні заяви ближче до виборів, а це буде в листопаді. Тому я думаю, що, можливо, до осені ця тематика триватиме і будуть ухвалюватися спільні рішення, резолюції або законопроєкти на рівні Конгресу. І це буде використовуватися як інформаційний привід. Адже кожна зовнішня політика має внутрішньополітичне підґрунтя.
Крім того, не всі партнери в Європейському Союзі захоплені ідеєю, щоб визнати країну-спонсором тероризму. Тому що це означає, що країна має бути дійсно ізольована і всі економічні відносини мають бути зведені до мінімуму. Тому це питання поки що вивчається. Європа не завжди одностайна в цьому питанні. Президент Франції Еммануель Макрон говорить, що нам не потрібні окремі визнання країни-терористом чи спонсором тероризму для того, щоб ми ухвалювали санкції щодо Росії. З одного боку, це правильно. З іншого боку, це можливість залишати інші сфери, де Франція та інші країни можуть мати відносини з Росією. І ці аспекти впливають на кінцевий результат. Але мені видається, зрештою це рішення буде ухвалене, і це позитивно вплине на санкційний режим взагалі, який вже спільно зроблений і Європейським Союзом, і Сполученими Штатами. Але це питання не одного дня і не одного тижня.
Про визнання війни Росії проти України геноцидом українського народу
Щоб довести злочин геноциду, треба дуже постаратися. Адже треба довести, що у задумах нашого ворога було знищення нас як нації. Хоча це більш стійкий конструкт, але він важкий до доведення в юридичній площині. Те, що зараз є визнання на рівні парламентів Литви, Естонії, Латвії й Канади — це гарна політична справа, яку треба продовжувати, але це не є фінальним кроком. Адже саме міжнародні трибунали і суди мають визнати, що, дійсно, був акт геноциду відповідно до визначення конвенцій. Але кожна увага під кожним можливим кутом необхідна для того, щоб призвести агресора до того стану, коли він відмовляється від своїх дій.
Фото: AFP/Getty Images
