"Ми зараз не почуваємося безпечно ніде": як побачили трагедію в Броварах 18 січня мешканці міста?

"Ми зараз не почуваємося безпечно ніде": як побачили трагедію в Броварах 18 січня мешканці міста?

Зранку 18 січня на дитячий садочок в Броварах на Київщині впав гелікоптер ДСНС, на борту якого перебувало вище керівництво Міністерства внутрішніх справ України. В результаті авіатрощі загинули 14 людей, серед яких всі, хто перебував на борту, та дитина, яку батьки привели того ранку до садочка.

0:00 0:00
10
1x

Допомога всією громадою

"Ми відразу знали кількість людей, які звернулися до Броварської центральної лікарні. Головний лікар протягом 20-30 хвилин виїхав з лікарні на місце події й доповів мені та голові обласної військової адміністрації, яка там ситуація. П’ятеро людей знаходилися в реанімації. Одразу визначалися й з питанням перевезення людей з опіками в опіковий центр. Робилося все просто на ходу: дуже швидко та професійно. 

Щодо людей, які отримали найбільші опіки, то вже дві людини зараз знаходяться за кордоном — одній дитині вже зробили дві операції, її стан стабільний", — розповів міський голова Броварів Ігор Сапожко. Він додав, що всіма постраждалими, особливо це стосується родин, де загинули мами, займається міська влада: "Ми взяли на себе абсолютно всі організаційні питання, спілкування з чоловіками. Вже відбулася виплата одноразової матеріальної допомоги, також зібрали кошти в Червоному Хресті".

"Також зараз розглядаємо додатково оплату тим батькам та дітям, які звернулися в лікарню, але потім були амбулаторно виписані. Буде допомога. Також в нас є ідея та розуміння з обласним Червоним Хрестом, що буде виплата працівникам дитячого садочка. Додатково через управління освіти нашим працівникам здійснять виплати", — зазначив Сапожко.

"Яскрава та страшна травма"

Професійність і відвагу проявили не  лише рятувальники і працівники поліції. Перехожі, серед яких і підлітки, кидалися у вогонь і рятували малечу, яка перелякано  шукала порятунку серед дорослих. Дорослі теж були налякані, але відчайдушно намагалися долати страх і знайти вихід зі страшної ситуації. 

Про це згадує заступник міського голови Броварів Лариса Виноградова: "Ми сьогодні розуміємо, що в момент трагедії 18 січня в приміщенні перебували 39 працівників. Це були не тільки педагогічні працівники чи помічники вихователів, але й корекційні педагоги, працівники кухні, бухгалтерія. Також було 78 дітей та мами, які щойно привели дітей до садочка". 

"В дитячих садочках ми завжди відчуваємо захищеність. Я відчула це навіть тоді, коли 1 вересня ми відкрили офлайн-навчання і запрацювали садочки. Ти потрапляєш в атмосферу, коли діти бавляться, голосно кричать, спілкуються між собою, граються. Таке відчуття, наче війни немає, все спокійно, прекрасно. І в такому затишному "Джерельці" вже були накриті столи для того, щоб діти могли поснідати, коли вже був запах дитячого садочка, кухні, їжі", — пригадує Виноградова. На щастя, як додала заступниця міського голови далі, трагедія сталася о 8 ранку і багато батьків затрималися і привели дітей десь на 8.30: "Адже попереднього дня було 127 дітей". 

"Зараз в трагедії, яка відбулася, крім опіків, найстрашніше, що ми маємо, — це психологічний стан. Людина зараз не почувається безпечно ніде. Ми розуміємо, що ми у військовому стані і що ми не відчуваємо себе безпечно. Але ця травма — яскрава, страшна.

Коли все сталося, там був дим та кіптява, неможливо було дихати, були крики і мами шукали дітей. Я знайшла тоді завідувачку і те, як вона виглядала, для мене було дуже страшно. В неї було повністю спалене волосся. Лише потім ми дізналися, що в неї обпечена спина. До кінця дня вона почала шкутильгати, сказала, що спочатку не боліло, а потім почала дуже боліти нога. Ми примусово відправили її в лікарню, де вона зробила рентген", — розповіла Виноградова.

"Ми перебирали списки дітей в кожній групі дитсадка"

Разом з тим, за словами Лариси Виноградової, всі зорганізувалися просто блискавично. А вихователі встигли, навіть, евакуювати дітей у сховище: "Найголовніше, що ми організовували штаб в 10 школі просто миттєво. За пів години ця школа вже відкрила крило початкової ланки і кожен клас був поділений функціонально. В класі були психологи, правоохоронні органи, які проводили свою роботу. Був клас, де були педагогічні працівники і ми перебирали кожне прізвище, кожну дитину. Тривожним було те, що ДСНС повідомляло про загибель відразу трьох дітей, потім — чотирьох. Ми перебирали кожну групу і найскладнішими були восьма та дев’ята, адже влучило саме в те крило при центральному вході, де знаходилися ці групи. 13 та 14 групи були більш благополучні: там вихователі навіть встигли спустити дітей до підвального приміщення, до укриття". "Ми не могли знайти всіх дітей і кожну групу просили батьків та вихователів повідомляти, де знаходиться та чи інша дитина. Хто за кордоном, хто — не з’явився. Десь години до 15 ми зрозуміли, що немає лише однієї Мілани Пономаренко. Тоді комунікували з ДСНС і вони підтвердили, що фрагменти тіла прийняли за трьох окремих осіб", — зазначила Виноградова.

Також заступниця міського голови пригадала, як близько 12 години 18 січня до неї підійшов тато однієї з дівчат, які перебували в дитсадку, — Станіслав Ігнатенко. Чоловік був розгублений та шукав дружину: "Він повторював, що в неї два телефона і три картки і вона не бере слухавку. Йому передали дитину, а дружину він не міг знайти. А після 15 години вже було зрозуміло, що ми її не знайдемо, чоловік ходив на впізнання і так не зміг впізнати. Лише через день експертиза, яка була проведена, підтвердила, що серед загиблих його дружина Тетяна". 

"Біль, який залишиться назавжди"

Нині на території авіатрощі чисто і прибрано. Але  зовсім не затишно: про трагедію нагадують живі квіти і дитячі іграшки, які принесли люди в пам’ять про авіатрощу. І запах паленого та авіаційного пального…

Міський голова Броварів каже, що вже в першу годину знав про втрати і які травми отримали люди. І цей біль буде для багатьох надовго, зауважує Ігор Сапожко.

"Найбільша проблема — психологічна та моральна, тому що кожен втратив близьких людей. Людям сьогодні потрібна підтримка та спілкування: почути голос, певні слова підтримки. Сьогодні це, можливо, найголовніше. Інше питання стосується допомоги, тому що організаційно ми розуміємо, що батьки позалишалися з дітьми. Плюс психологічна травма для дітей, тому найголовніше — допомагати максимально, аби вони більше заспокоїлися в даній трагедії". Всі соціальні служби міста, за словами мера, повідомлені, починаючи з управління соцзахисту населення, закінчуючи відділом сім’ї та молоді, галуззю освіти. Зараз у них єдине прохання — максимально швидко реконструювати садочок: "Ми розподілили групи даного дитячого садочка по інших садочках, адже було побажання батьків та працівників не розділяти групи і ми врахували ці моменти. 35 дітей з "Джерельця" перейшли в інші садочки зі своїми вихователями".

"Батько з опіками нічого не бачив, але не випускав із рук свою дитину"

Головний лікар Броварської багатопрофільної клінічної лікарні Валентин Багнюк все бачив на власні очі. Йому ніколи не забути батька і його доньку, яку той привіз у лікарню тримаючи у міцних обіймах: "Був батько з дочкою, який вискочив з нею в руках із дитсадка і так його привезли в приймальне відділення, потім — перевели в реанімацію. Дитину від нього ледь віддерли. Кажемо: відпустіть, все нормально, ви вже в лікарні. В нього був сильний опік лиця та трохи — очей. Тому він не бачив, де він та що з ним, але дитину тримав".

Багатьох потерпілих врятувала Броварська лікарня. Саме її фахівці взяли перший удар катастрофи на себе. За словами головного лікаря, це допомогло на початку війни. Зіграло ключову роль і вісімнадцятого січня: "Лікарня згідно нових правил кластерна, ми фактично рахуємося лікарнею лівобережного округу Київської області. В нас є можливості і сили і коли почалися бойові дії, то в нас на 7 ранку вже було 18 важкопоранених. Всім надали допомогу, жоден не помер. І багато хто вже повернувся і захищає Україну".

Нині майже всі, хто потрапив у лікарню в Броварах, виписуються. Рани більш-менш загоюються. Втім, лише одна людина, вихователька "Джерельца" досі із плачем згадує пережите. Лікарі переживають за її психологічний стан. Міський голова Ігор Сапожко зауважує — підтримувати психологічно доводиться не лише жінок, але й чоловіків, які втратили своїх половинок рано ставши вдівцями, а діти — сиротами.

"Ми будемо їм допомагати разом з представниками нашої громадськості, оскільки всі об’єдналися. Кошти, які збирали різні громадські організації, зокрема й наш Червоний Хрест, та кошти, які були виплачені з бюджету, не означають, що це було здійснено разово й на завтра ми забудемо певні проблеми".

Що сталося того ранку в небі над Броварами із гвинтокрилом має прояснити  слідство. Але життів ні екіпажу, ні пасажирів, ні громадян, які загинули на землі, не повернути. Кінцевим пунктом призначення гвинтокрила точно були не  Бровари. Але так склалося, що він залишився там навіки. 

Фото: BBC

Останні новини
Історія родини журналіста Українського Радіо Володимира Пищика на тлі 20-го століття
Історія родини журналіста Українського Радіо Володимира Пищика на тлі 20-го століття
До трьох голодоморів ХХ століття в Україні голоду не було — Кабачій
До трьох голодоморів ХХ століття в Україні голоду не було — Кабачій
Висвітлення Чорнобильської трагедії, правда про Голодомор та політична агітація з парламенту: історія Українського Радіо у 80-90-х
Висвітлення Чорнобильської трагедії, правда про Голодомор та політична агітація з парламенту: історія Українського Радіо у 80-90-х
Олег Скрипка на Радіо Промінь ексклюзивно представив два релізи
Олег Скрипка на Радіо Промінь ексклюзивно представив два релізи
Клименко: "Бюджет більше тиловий, ніж військовий"
Клименко: "Бюджет більше тиловий, ніж військовий"
Новини по темі
Історія родини журналіста Українського Радіо Володимира Пищика на тлі 20-го століття
До трьох голодоморів ХХ століття в Україні голоду не було — Кабачій
"МСЕК існують": куди звертатися для отримання статусу особи з інвалідністю в час реформи? Коментує експертка
У нинішній редакції бюджету-2025 соціальні виплати та зарплати військовослужбовців заморожені ― Гончаренко
"Носив вишиванку та розмовляв українською": історія засновника музею дисидентів у Донецьку "Смолоскип"