Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Якщо мені треба буде зробити щось таке божевільне, але в межах здорового глузду, то я зроблю все заради жінки.
Олексію, розкажи, будь ласка, про новинку — пісню "Небо нахилю". В ній йдеться про твої переживання чи уявного ліричного героя?
Коли ми вигадували пісню, проводили брейншторм, то думали, про що ж вона буде. Зараз кожен українець бореться за своє життя, кохання, свою землю. Тому, мені здається, що у нас у всіх виростають крила, ми стаємо супергероями із суперсилами. І от ми подумали, що можна зробити із цими суперсилами таке неймовірне… Можна зрушити гори, а ми вирішили, що у нас буде "нахилити небо". Цю пісню я пов'язую зі своїм другом, кумом Андрюхою, який воював. Нам хотілось в кінці пісні дати ліричну історію, тому я згадав про його дружину, яка на нього весь час чекала, а він зробив сюрприз і раптом приїхав з фронту додому. Вона була втомлена, бо кілька днів не спала, адже з Андрюхою не було зв'язку, але дуже щасливою.
Заради чого чи кого ти готовий акумулювати всі свої сили?
Заради жінки, звісно, заради кохання. Думаю, все, що можливо, я завжди робив. Ніколи ні в чому не відмовляв. Якщо мені треба буде зробити щось таке божевільне, але в межах здорового глузду, то я зроблю все заради жінки.
А заради тебе хтось робив неможливе?
Думаю, батьки робили щось неможливе заради мене. У мене є хороші друзі, які, гадаю, зроблять заради мене все, як і я заради них.
З'явилось відео на пісню "Небо нахилю". Де, з ким його знімав?
Я не змінював режисера з початку повномасштабного вторгнення, тому над кліпом до "Небо нахилю" працював Марк Тельпіс, як і над відео до пісень "Спалахи", "Перед світанком", "Ничего личного". Ми вирішили підтримувати одне одного. Ще на початку повномасштабної війни ми потисли руки й домовились, що я буду творити, а Марк підказуватиме, як з цим бути далі. Тобто це така взаємодопомога. У нас дуже класна команда, я вдячний всім, хто брав участь у створення кліпу. Ми його знімали в Коростишівському кар'єрі в Житомирській області. Це місце стало дуже популярним, але ще сім років тому там нікого не було. Я часто виїжджав туди з наметами. Це для мене справді місце сили. А коли приїхали на зйомки, там вже було дуже багато людей. Всі купаються. Тому деякі місця, які хотіли зняти, не змогли зафільмувати. Але вийшло кльово, бо місце дуже красиве. Всім раджу туди з'їздити.
Зараз дуже важливо вислуховувати військових, їхні історії, ділитися своїми, бо вони люблять такі моменти, коли ти можеш обмінятися з ними емоцією.
Ти розказав, що в основу нової пісні лягла історія про твого друга, який повернувся з фронту до своєї сім'ї, тобто на ній теж війна залишила свій відбиток. А як на тобі самому відбилось те, що відбувається?
Думаю, тут багато всього… Змінилися цінності, навіть коло спілкування.
Розкажи, будь ласка, які історії ти почув від військових, коли приїжджав до них з концертами.
Історій дуже багато. Є такі, про які не хочеться розповідати, а є дуже цікаві, якими можна й поділитись. Наприклад, один із воєнних з «Азову» підійшов до мене. Його контузило і він погано чув. Але він до цього був музикантом. Ми обмінялись номерами телефонів. І він каже: «Я пришлю тобі треки, щоб ти послухав і реалізував їх». Він ще цього не зробив, але сподіваюсь, якщо надішле, то я обов'язково з ним якусь колаборацію зроблю. Той військовий дійсно був вдячний за те, що я вислухав його. Думаю, що це дуже важливо зараз для нас — вислуховувати військових, їхні історії, ділитися своїми, бо вони люблять такі моменти, коли ти можеш обмінятись з ними емоцією. Тому концерти — це важливо.
Ти зараз збираєш матеріал для нового альбому, які історії там будуть?
Історії про кохання, бо це найголовніше в нашому житті. Нещодавно ми проходились по композиціях і я думав, чи брати з гумором пісні. Не знаю, не впевнений.
Цікаво, що із пережитого тобою чи твоїми близькими може стати піснею?
Мені здається, не можна ось так просто сказати. Бо слова пісні часто приходять з якимись моментами. Коли йде робота над треком, нам завжди хочеться в ньому знайти себе. І хочеться, щоб наші слухачі знаходили в наших піснях себе. Для того ж ми й творимо.
Скільки у твоєму дебютному альбомі буде пісень? Це буде long play?
Не буду загадувати, але пісень багато, просто треба обрати та встигнути їх записати. Взагалі ми готуємось до концерту, який відбудеться 9 вересня у Дніпрі. Це буде мій перший сольний концерт, тому всіх запрошую. Дуже хвилююся, але, думаю, у нас вийде справжній позитив. Саме після концерту, гадаю, ми видамо й альбом. Але подивимось.
(3).jpg)
Фото: Сергій Галушка, Радіо Промінь
Складається так, що справжній стиль Positiff ми знаходимо у процесі.
Олексію, ти видав пісню "Спалахи" на свій день народження, 19 травня, і сказав, що це пісня, яка відкриває справжнього тебе. То до того Positiff був несправжній?
Ні! Раніше були дуети, більш синглові композиції. А зараз навіть у коментарях я бачу фрази: "О, так нам подобається! Positiff знайшов себе". І я дуже дякую за ці відгуки. Також друзі-музиканти казали мені, що "Спалахи" — це хороший фундамент для початку великої кар'єри, для альбому також. Тому тепер від цієї композиції ми відштовхуємось. Думаю, що і стиль такий буде продовжувати існувати у Positiff. Бо до того все було якесь різношерстне: то ліричний трек, то танцювальний, то ще якийсь… Складається так, що справжній стиль Positiff ми знаходимо в процесі.
Вже доведено, що в кризових ситуаціях людина відкриває у собі додатковий потенціал. Як з цим у тебе?
Так і є, мабуть. Плюс люди часто полюбляють відкладати все на останню мить, але все одно потім виходить класно. Якщо говорити про мене як артиста, то я все життя виступав у гуртах. А коли опинився на сцені сам, то отримав абсолютно інші відчуття. Можливо, це була моя та сама кризова ситуація. Коли ти на сцені один, то тут вже сподіватися на когось поруч неможливо, тому маєш рости, розвиватись. Це стосується спілкування з аудиторією, обміну з нею енергією. Але мені добре одному на сцені. Я не з тих артистів, яким треба відразу й все, наприклад, балет з п'ятнадцятьох людей чи гурт музикантів. Думаю, до всього треба дорости. Тим більше зараз якісь надто масштабні шоу не на часі.
Що люди побачать на концерті у Дніпрі?
Перш за все, мене відвертого. Я і вони — ми будемо одним цілим.
Редакторка текстової версії — Анастасія Герасимова.
Щоб не пропускати найкращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
