Президент України Володимир Зеленський підписав із канцлером Німеччини Олафом Шольцом Угоду про співробітництво у сфері безпеки, 16 лютого 2024 рік. Фото: Офіс президента України
"Треба допомагати, але не треба рвати собі спину"
Мюнхенська конференція ― це дуже важливий майданчик, на котрому формально й неформально обговорюють найважливіші питання люди, що справді залучені у безпекові дискусії. Тому цей майданчик треба відвідувати і говорити якомога голосніше ― просувати українську позицію. Ми бачили, як реагували овацією на промову президента Зеленського. Ніхто не буде говорити, що ці люди не стоять на українському боці. Водночас ми бачимо, що навіть на цій Мюнхенській конференції є чимало впливових людей, котрі досі формально підтримують Україну. Наскільки це справді відповідає переконанням усіх цих людей, сказати важко. Для когось це просто формальні речі. Звісно, ці люди не є антиукраїнськи налаштованими. Для більшості з них Україна ― це одна з країн, якій не пощастило. Треба допомагати, але не треба рвати собі спину.
"Олаф Шольц боїться бути лідером"
― Тобто ризику загрози з боку Росії Європа не відчуває?
Думаю, що відчуває. Проблема в тому, наскільки є відчуття, що цей ризик глобальний і що з ним нічого не можна зробити, а можна лише готуватися до нього. Я не можу говорити, що Німеччина не зробила такий шлях, щоб змінити своє ставлення до Росії, та й до себе насправді. Тобто Німеччина зараз відкрито говорить про постачання зброї, переозброєння, ми навіть чуємо голоси про ядерну зброю для Німеччини. Але, на мій погляд, ця дискусія занадто емоційна, вона ні до чого не приведе. Вона може зіпсувати нормальну розмову, адже очевидно, що ядерну зброю Німеччина робити не буде, а час та емоції будуть втрачені. Сьогодні будуються нові фабрики з виробництва зброї, є 2% ВВП на оборону, чого не було раніше, ми експортуємо зброю, тобто зміни відбулися.
― На тлі відсутності допомоги від США Європа, і зокрема Німеччина, відіграє роль лідера. Чи скористається Німеччина цим моментом, аби закріпити за собою це лідерство?
Найбільше, чого боїться німецьке керівництво, а саме Олаф Шольц, це бути лідером. Німецькі політичні еліти випрацювали останніми десятиліттями свій модус операнді нічого не робити, а просто чекати, поки все само "розсмокчеться". Так працювала Меркель 16 років, так працював Шольц, який став канцлером. Він не долучався до жодних дискусій, чекав, поки його опоненти в дискусіях одне одного спалять, і він залишиться єдиним, у кого є якийсь політичний ресурс. Німеччина боїться бути лідеркою. Тому вона приєднається до всього, що роблять інші, але ніколи не робить першою. Артилерію надали після того, як надали інші країни, танки надали останніми, "тауруси" (ракети далекої дії, які виробляє Німеччина – ред.) не надали досі. Я насправді не розумію цю "шольцоманію", яка є в Україні, мовляв, "Шольц такий крутий, уламав Орбана, Шольц лідер тощо". Він не лідер. Подивіться на цей пакет допомоги Україні, що оголошує Німеччина. Там все те саме, на що Шольц погодився влітку 2022 року ― артилерія і ППО, нічого більше. Далі Німеччина четвертою підписала цей договір про гарантії безпеки для України. Тобто Німеччина дає іншим країнам зробити фарватер і рухається у цьому фарватері.
Сергій Сумленний. Фото: ФБ-сторінка "Sergej Sumlenny"
"Вони не можуть собі уявити світ без Росії"
― І це в той час, коли сили зла об’єднуються навколо свого лідера, яким себе вважає Путін.
Але як це має впливати на партію Шольца ― Соціал-демократичну партію Німеччини? Вони не відчувають загрози. Якщо ви подивитеся на лідерів СДПН, то для них загроза ― це скоріше Америка. Вони бояться домінації США. Справедливо критикують Трампа, але не стільки за те, що він психопат і потенційний диктатор, а тому що він американський президент. Цей антиамериканізм Соціал-демократичної партії дуже потужний. Лідери та лідерки до останнього виступали із заявами, що їм треба дочекатися, поки в Україні закінчиться цей "конфлікт", як вони інколи називають війну, і можна буде повернутися до бізнесу з Росією. Тому що вони не можуть собі уявити світ без Росії. Для них Росія ― базова, фундаментальна цінність.
60-75% німців завжди були за військову допомогу Україні
― Тема війни в Україні обговорюється не лише на головній сцені конференції, а й на різних дискусійних майданчиках. Які були ще дискусії, можливо, не такі медійні, але цікаві для нас?
Попри мою критичну позицію стосовно того, що відбувається у німецьких політичних елітах, відбулися зміни. Німеччина зараз зовсім інша країна, ніж три роки тому. У суспільстві є величезний запит на підтримку України. Ми бачимо це, наприклад, у ситуації з донатами. Я постійно збираю кошти на дрони для української армії і бачу, як люди за 3-4 доби кидають 60-70 тисяч євро. Це німці, а не вимушено переселені українці. Це часто люди із заможних шарів суспільства, професори, бізнесмени, люди гуманітарних спеціальностей. Вони донатять по тисячі, дві, а іноді по п’ять тисяч євро. І говорять, що не задоволені тим, що робить Шольц. Запит суспільства величезний.
Ми бачимо, що німецьке суспільство у питанні саме військової підтримки України більш прогресивне, ніж німецький уряд. 60-75% населення були завжди за військову допомогу Україні. Тут ми бачимо парадоксальну ситуацію, що німецький уряд є більш нерішучим, ніж люди.
Якщо Росія нападе, то 300 "таурусів" Німеччину не врятують
― Якщо звичайні німці не з урядових кіл донатять на Україну, то чи має держава Німеччина фінансову спроможність для допомоги Україні? Чи може зараз Німеччина собі це дозволити?
На мій погляд, тут помилкова дихотомія. Це не питання про те, чи має можливість Німеччина допомогти. Це питання того, скільки Німеччині коштуватиме, якщо вона не допоможе. Цього стратегічно не розуміють. Навіть якщо подивимося на дискусію по "таурусах", там є полярний момент: "якщо ми зараз надамо Україні наші "тауруси", то не зможемо поповнити запаси і залишимося голими перед потенційним російським вторгненням". Це абсолютна маячня. Виробник "таурусів" сказав, що вони можуть дуже швидко їх виготовити, якщо буде замовлення. Якщо Росія нападе, то 300 "таурусів" Німеччину не врятують. Все, що Шольц був готовий віддати, він вже оголосив. Це насправді добре ― артилерійські снаряди, нові системи ППО, ракети для IRIS-T. Україна цього дуже потребує. Не можна очікувати, що Німеччина збільшить ці обсяги. Треба шукати не конвенційні шляхи. Зараз бачимо, що Чехія готова надіслати артилерійські снаряди, Південна Корея. Можна очікувати, що Євросоюз нарешті досягне рівня виробництва артилерійських снарядів ― мільйон за рік. Але до кінця року ще треба дожити й дотриматися.
КОНТЕКСТ
Тим часом німецький концерн із виробництва озброєння Rheinmetall планує відкрити в Україні новий завод із виробництва боєприпасів спільно з українською компанією-партнером. Про це поінформувала напередодні, 17 лютого 2024 року пресслужба концерну. Відповідний меморандум про взаєморозуміння підписали на полях Мюнхенської безпекової конференції у присутності міністра з питань стратегічних галузей промисловості України Олександра Камишіна та посла України Олексія Макеєва. На новому підприємстві планують щорічно виготовляти "шестизначну кількість" снарядів калібру 155 мм.
Rheinmetall, Europe’s largest ammunition maker, plans to open a new ammo plant in #Ukraine ????????. MoU to set up a JV has been signed in the presence of Oleksandr Kamyshin, Ukrainian Minister for Strategic Industries, and ????????ambassador S.E. Oleksii Makeiev during Munich Security… pic.twitter.com/lD5Qx9UOGT
— Rheinmetall (@RheinmetallAG) February 17, 2024
Минулої осені Rheinmetall отримав дозвіл на створення спільного підприємства з концерном "Українська оборонна промисловість", це СП зареєстрували в Україні. Також наприкінці минулого року повідомляли, що Rheinmetall виграв великий контракт на 155-мм артбоєприпаси для України, замовником є неназвана держава НАТО. Водночас у Німеччині розпочинається будівництво нового заводу Rheinmetall, який зміцнить можливості цієї держави з виробництва снарядів.
Президент Чехії Петер Павел на Мюнхенській конференції заявив, що є держави, у яких союзники можуть закупити для України 800 тисяч артилерійських снарядів найближчими тижнями. Але потрібно, щоб союзники виділили на це фінансування. "Наразі ми знайшли півмільйона снарядів калібру 155 мм, і ще 300 тисяч снарядів калібру 122 мм, які ми зможемо переправити (в Україну) за кілька тижнів, якщо знайдемо фінансування на це. Ми звернемося за цією допомогою до партнерів в США, Німеччині, Швеції тощо", ― розповів Петер Павел. Його слова наводить чеське видання Zoznam Zprávy.
Президент Володимир Зеленський під час візиту до Німеччини 16 лютого підписав з канцлером Олафом Шольцом двосторонній договір щодо співпраці у сфері безпеки.
Про це повідомили у пресслужбі Офісу президента України. Документ укладений у межах Спільної декларації, яку схвалили Україна та члени "Групи семи" у Вільнюсі 12 липня 2023 року.
"В угоді зафіксовано, що у 2024 році Німеччина надасть військову допомогу Україні на загальну суму понад 7 мільярдів євро, що значно посилить Українську армію. ФРН продовжуватиме надавати підтримку Україні протягом усього строку дії документа", ― повідомили в Офісі президента України.
