Володимир Зеленський і Джозеф Байден. Париж, 7 червня 2024 р. Фото: president.gov.ua
США залишаються ключовим зовнішньополітичним партнером України
Президент України Володимир Зеленський і президент США Джозеф Байден переговорили віч-на-віч у Парижі. Що ви можете сказати з політологічної точки зору про важливість такого контакту? Оскільки перед цим з'являлися різні статті про те, що останнім часом американо-українські відносини дають певний збій.
Публікації такі виходять постійно. Але треба розуміти, що в умовах інформаційної війни будь-яка інформація потребує достатньо відповідального до неї ставлення, верифікації. Як на мене, то відносини загалом залишаються цілком такими, що відповідають нинішньому становищу, нинішньому положенню справ у світі. Сполучені Штати залишаються ключовим зовнішньополітичним партнером України, надають відповідну допомогу, щоб Україна могла продовжувати чинити опір російському агресору. І якраз ті кроки, дії і зусилля, які були закладені адміністрацією Білого дому, щоб таки домогтися ухвалення відповідного рішення в Конгресі, є свідченням того, що все таки ставлення до України з боку адміністрації Білого дому залишається достатньо серйозним. І так або інакше ця співпраця продовжується. А те, що там можуть бути різні розуміння якихось питання, це цілком логічно. Бо воно і не може бути однаковим для України, яка перебуває в одних умовах, і для США, які в абсолютно інших умовах. Але взаємодія триває, пакет допомоги виділений, конкретні пакети озброєння виділяються. Сьогодні був анонсований черговий і це, мабуть, у цій ситуації найголовніше. Тобто ми можемо говорити, що співпраця між Україною і США, незважаючи ні на що, рухається поступальними кроками. І те, що ще вчора ми не могли собі уявити в контексті співпраці України і США, зараз стає реальністю. І це теж, як на мене, факт.
Саміт миру для України – головна дипломатична подія
Чи можна вважати цю зустрічі етапом підготовки до Саміту миру, який пройде в Швейцарії?
Я думаю, що тут декілька відповідних треків, до яких готуються і Сполучені Штати, і Україна. Перше – це, звичайно, Саміт миру. Зрозуміло, що для України на даному етапі це головна дипломатична подія, в неї вкладено досить багато зусиль і часу. Тому, так, це питання обговорювалося. Але не єдине, я думаю. Є ще декілька важливих достатньо питань. Перше важливе питання, яке стосується безпосередньої ситуації на фронті, це питання щодо використання тієї зброї, яку США надають Україні. Тривалий час це все функціонувало за логікою так званих червоних ліній. Червоні лінії означали, що не можна використовувати американську зброю для ударів по території Росії, тому що Сполучені Штати вбачали у цьому ризик ескалації, що може призвести до якихось непрогнозованих наслідків. І Україна тривалий час не могла пояснити США, що не можна протистояти такому агресору, як Росія, із частково зав'язаними руками. Але останнім часом ситуація почала змінюватися. Вже є часткове зняття відповідних обмежень. Зрозуміло, що Україні потрібне повне зняття обмежень. Про це вже заявили представники деяких інших держав і, я думаю, чекають цього від США так само. Зрозуміло, що Україна цього домагається не лише словами, а й конкретними справами. Я думаю, що на позицію Сполучених Штатів вплинули в тому числі успішні удари, здійснені останнім часом СБУ по території Росії. Маю на увазі ураження російських радіолокаційних станцій, причому досить далеко від українсько-російського кордону. Що важливо, ці станції входять до так званої ядерної інфраструктури Росії. І Україна їх знищує. Тобто, за таких умов говорити про те, що якийсь, наприклад, ракетний удар по базі чи аеродром у Росії приведе до якоїсь нечуваної і небаченої ескалації, мабуть, уже виглядає не настільки серйозним аргументом. Але зрозуміло, що робота повинна продовжуватися. І я думаю, що це питання обговорювалося.
І третє питання, яке належить до числа найважливіших – це питання санкцій, а також використання російських активів для України. Ми знаємо, що є відповідна проблема, є арештовані російські активи, які перебувають на рахунках в державах "Великої сімки". І є так званий "американський проєкт", який зводиться до наступного. Зрозуміло, що епопея з конфіскацією російських активів може тягнутися дуже довго. Відповідно, адміністрація Білого Дому пропонує наступну схему – дати Україні кредит (озвучується сума 50 млрд доларів), який потім буде погашатися за рахунок відсотків з арештованих російських активів. Таким чином російські активи будуть працювати на Україну, а Україна одержить відповідні ресурси не колись потім, а уже зараз. І це має бути затверджено рішенням в тому числі "Великої сімки", хоча там повинні бути рішення і з боку ЄС. Зокрема, США очікують, що ЄС схвалить рішення щодо безстрокового характеру санкцій проти Росії. І це буде гарантією того, що ці всі гроші в подальшому будуть надходити Україні. Тому питань, насправді, досить багато. А на даному етапі Саміт миру – це головне питання.
Це достатньо непоганий для України поворот
Чи не видається вам, що останнім часом у внутрішньополітичній дискусії в США з'явився ще один аргумент на користь Україні? Маю на увазі президентські вибори і те, що обидва претенденти борються за голоси виборців, які в своїй масі підтримують Україну. Як ви думаєте?
Я думаю, це все працює в комплексі. Той фактор, що це стає в тому числі темою внутрішньо-американської політики, звичайно, впливає. Справді, в частини Республіканської партії риторика змінюється. Там уже кажуть, що давайте давати Україні все, що їй потрібно для перемоги, щоб ця вся історія не затягувалася нескінченно, а був здобутий відповідний результат на полі бою. І це, справді, достатньо непоганий для України поворот внутрішньої американської політичної дискусії. Тому що в цій ситуації для того, щоб демократам підтримувати статус головного партнера України, політичної сили, яка найбільше підтримує українську державу, треба підтверджувати не лише словами і заявами, а й конкретними діями. Тому те, що дискусія в США переміщується саме у цьому напрямку, насправді, для України швидше позитивний сигнал, ніж негативним. Тим більше, що це абсолютно логічно. Нам тривалий час розказували, що мовляв на удар із американської зброї по території РФ буде якась відповідь з боку Росії. Яка відповідь? Путін обіцяє, що буде тепер давати зброю якимось іншим сумнівним режимам по всьому світу, щоб вони завдавали ударів по США. Я не знаю, що він має на увазі конкретно, побачимо. Але якоїсь миттєвої і гострої реакції насправді не відбулося. Тому що російське керівництво так само не є якимось безстрашним, яке одразу готове кидатися в будь-яку авантюру. Ні. Вони швидше грають відповідну роль. А коли вони стикаються із рішучістю з іншого боку, то їм, насправді, досить важко щось протиставити цій рішучості. І це ще один індикатор того, що, насправді, ті обмеження, які лишилися, теж є достатньо штучними. Чому, наприклад, можна завдавати удари по ближнім районам Білгородської області, а по більш віддаленим районам в Росії не можна? Тут вже немає якоїсь особливої логіки чи смислу. Тому я думаю, що і ці обмеження теж будуть зняті.
Петро Олещук. Фото: facebook/ObiednanaUkraina
Для України ніякі територіальні поступки не прийнятні
Під час цієї зустрічі Байдена і Зеленського могла порушуватися тема якихось територіальних моментів, поступок Москві з боку Києва?
Ніхто про таке зараз говорити публічно не буде. Ми можемо про щось подібне припускати лише на основі відповідного публічного дискурсу, який існує. Я думаю, що в будь-якому випадку всім зрозуміло, що для України ніякі територіальні поступки не є прийнятними. Тому навряд чи хтось публічно подібне питання буде порушувати. Хоча серед партнерів України, мабуть, є і такі політики різного рівня, з різних держав, які можуть пропонувати якісь варіанти, аби це все якомога швидше закінчити. Але треба розуміти, що в сучасному світі постійне підживлення амбіцій агресора нічого доброго не дає. Той же Обама фактично здав частину української території під контроль Росії. І вважалося, що якщо віддати ще якийсь шматок України Путіну, то Путін на цьому заспокоїться і більше нікого турбувати не буде. А результат виявився прямо протилежний. Це створило у російського керівництва враження, що можна таке робити. Можна здійснювати анексії, військову агресію проти сусідніх держав, а потім якимось чином це легалізовувати і не погано себе почувати.
Домовлятися з психопатами можна лише з позиції сили
У планах Москви найближчими тижнями розпочати військово-морські навчання в Карибському морі. США трактують їх як відповідь на підтримку американцям України та активізацію військових навчань США зі союзниками по НАТО. Ваші міркування з цього приводу?
Москва піднімає ставки. Знову переходить до тактики шантажу, сподіваючись, що в такий спосіб Захід знову відступить. Це з тієї самої серії, що й регулярні погрози з боку Медведєва "стерти Захід на ядерний попіл". Це з тієї ж серії, що й розміщення тактичної ядерної зброї в Білорусі і багато інших агресивних актів. Як на мене, для Заходу це навпаки має бути індикатором того, що з цими психопатами насправді про щось домовитися достатньо складно. Якщо ти хочеш із ними про щось домовлятися, то домовлятися з ними можна лише з позиції сили.
Сподіваємося, що це буде найбільш сильна і потужна безпекова угода
Двостороння угода про безпеку між Україною і США. Коли, на вашу думку, під документом з'являться підписи президентів?
Всі очікують, що це відбудеться найближчим часом. Зокрема, називають період саміту "Великої сімки", в рамках якого може бути підписана ця угода. Загалом вона повинна відтворювати ту саму схему, що й підписані раніше угоди з Великою Британією, Францією і низкою інших держав. Хоча наголошувалося, що угода зі Сполученими Штатами має бути найбільш сильною, найбільш потужною. Подивимося. Будемо сподіватися, що так воно зрештою буде.
