"Ми створюємо буферну зону" – Грабський про операцію на Курщині

"Ми створюємо буферну зону" – Грабський про операцію на Курщині

Росіяни виявилися не готові до такого зухвалого рейду, який проводять наші військові на Курщині, але говорити, що це суттєво змінить ситуацію на лінію фронту – надто оптимістично, вважає полковник запасу, учасник миротворчих місій Сергій Грабський. В ефірі Українського Радіо він зауважив, що наразі українська армія створює так звану буферну зону. Через це "противник змушений буде досить значну частину ресурсів відволікати саме на прикриття своїх кордонів", – припускає військовий експерт. Перекидають їх росіяни переважно із менш активних ділянок фронту. Попри це, приміром, на Харківщині ворог ще не перейшов до глухої оборони. "Накопичивши відповідні ресурси, він намагається просуватися далі", – додав полковник запасу. 

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне фото: facebook/GeneralStaff.ua

"Легше не стане"

Ситуація на території Курської області РФ. Були повідомлення, але не досить однозначні, що росіяни вимушені перекидати частину своїх резервів зі Східного фронту. Що станом на зараз відомо, де нашим бійцям потенційно може стати легше?

Ніде не стане легше. Це треба розуміти. Так, є інформація про перекидання певних підрозділів з менш активних ділянок фронту (йдеться про Харківський, Куп'янський і Херсонські напрямки). А на тих ділянках, де ведуться найзапекліші бої, на жаль, ми не можемо говорити про те, що противник буде змушений перекидати свої підрозділи саме в напрямку Курської області. І не забувайте, є ще одне "але". Воно полягає в тому, що противник може задіяти так звані внутрішні резерви. На території Курської області, відповідно до бойових алгоритмів застосування, може застосовуватися і Росгвардія. Власне, ми вже бачили перших полонених кадировців. Тому говорити про те, що це суттєво змінить ситуацію на лінію фронту буде занадто оптимістично.

Росіяни виявилися не готові до такого зухвалого рейду

Минулий тиждень приніс багато хороших новин, зокрема про те, що українські дрони розбомбили аеродром і склад боєприпасів у Липецьку. Яка остання інформація і на що передусім впливають такі удари? 

Ми створюємо зону поступового напруження вздовж всього кордону. Росіяни виявилися банально не готові до такого зухвалого рейду, який проводиться нашими військами на території Курської області. І зараз вони напружилися і в Брянській, і в Білгородській області. До речі, з Бєлгородської області навіть не оголосили про евакуацію в одному з районів, внаслідок того, що там нібито були зафіксовані активні дії українських Сил оборони. Це говорить про те, що ми створюємо інший прецедент. Крім того, що ми дійсно завдаємо удари по об'єктах критичної інфраструктури і, в першу чергу, по аеродромній мережі, щоб знизити масовані авіаційні напади на нашу територію, ми створюємо ситуацію, коли противник, не розуміючи, де наступного разу може зайти українська армія, змушений буде досить значну частину ресурсів відволікати саме на прикриття своїх кордонів. Щоб не допустити це в майбутньому. Давайте згадаємо дуже цікавий момент. У Брянській області, відносно недалеко від кордону з України, розташований об'єкт Брянськ-18. Це об'єкт зберігання тактичної ядерної зброї. І уявіть собі, яку кількість сил та засобів Росія змушена буде утримувати, щоб уникнути будь-яких зухвалих операцій Сил оборони України. І паралельно з цим ми безумовно будемо завдавати концентровані удари по об'єктах на території РФ, які включають в себе об'єкти військової інфраструктури, комунікації, логістичні ланцюжки противника. І, власне, один з елементів операції, яка зараз проводиться в Курській області, полягає в тому, щоб створити напруження і взяти під контроль частину логістичних комунікацій противника. Тобто ми активізуємо свої дії такими невеликими, я б сказав, ментально близькими для українців засобами і способом ведення рейдових операцій, не занурюючись вглиб території, не окуповуючи її. А просто зачищаючи її, створюючи так звану буферну зону. Я, до речі, вже давно казав, що нам треба створити "зону безпеки" для нас, яка заходить на глибину російської території аж на 300 кілометрів. 

Для російської влади людське життя – це короткотерміновий ресурс

Сьогодні, 12 серпня, рівно 24 роки, як сталася аварія із атомним підводним човном "Курськ". Тоді вважалося, що ця історія досить істотно вплинула на Путіна. Хоча загалом він тоді проявив себе як людина, якій байдуже на життя російських військових. І зараз знову історія з Курськом. Такий символізм психологічно впливати на самого диктатора чи його вже навряд чи щось може зачепити? 

Треба розуміти суть російської влади. Суть російської влади полягає в тому, що для них людське життя – це короткотерміновий ресурс, який може бути використаний на розсуд господарів Кремля. Тому абсолютно природною, з точки зору російської влади, була реакція Путіна в той час. І абсолютно природною вона є сьогодні, коли його підлеглі, звісно, за його рішенням, кидають у бій все, що можна кидати, нехтуючи людськими життями і "перемелюючи" молодих хлопців. Суть влади не мінялася ніколи на Росії. І вона є такою, якою ми її бачимо сьогодні. Тому так, цей символізм доречний, але треба усвідомлювати, що відбувається. І це має мобілізувати нас в першу чергу, тому що на жодне полегшення ситуації ми розраховувати не можемо. Росіяни йдуть нас сюди вбивати і це має бути зрозуміло для всіх.

Сергій Грабський. Фото: facebook/1newszp

Білорусь розглядається як окупована Росією територія

Останні заяви Лукашенка, очевидно провокативні, про нібито українські безпілотники, які збили на території Білорусі. Проєкт "Білоруський гаюн" дослідив, що це повний фейк, але тим не менше... Чи можна якісь подібні речі робити на білоруській території чи Білорусь це інша історія? 

Тут треба розуміти наступне. Перш за все, сама по собі білоруська армія не може фізично бути загрозою для Сил оборони України у її сьогоднішньому вигляді. Реально, все, що вони можуть зібрати в найбільш ефективній формі, це до 25 тисяч війська. Потенційно вони можуть розгорнутися, але тут ключове слово "потенційно". І давайте не забувати, що сама природа є буфером, який убезпечує нас. Але ми не можемо, як би ми не хотіли, і я б дуже сильно застерігав від якоїсь ейфорії, мовляв, зараз ми всім "накидаємо". Ми маємо дуже обмежені резерви, дуже обмежені ресурси. Тому ми робимо на кордонах з Білоруссю ті операції, які ми можемо робити. Це, в першу чергу, глуха оборона, недопускаючи проникнення білоруських ДРГ на нашу територію. Зрозуміло, що можливо ми б дуже хотіли, але ми не маємо можливості проводити такі масштабні операції на території Білорусі. І слава Богу ми даємо час саме білорусам подумати, з ким вони і що вони мають робити. Білорусь розглядається як окупована Росією територія. І в загальному форматі ми можемо говорити, що ми маємо право проводити такі операції. Але інше питання, чи доцільно це робити саме зараз. Поки що такої потреби в цьому немає.

На Харківщині противник ще не перейшов до глухої оборони

Яка ситуація станом на зараз Східному фронті, зокрема на Харківщині? Були повідомлення, що поволі вдається витискати росіян, принаймні, з центра Вовчанська.

Бойові дії там тривають. І незважаючи на те, що противник змушений був перекинути частину своїх бойових підрозділів на Курськ, його бойове угруповання, яке діє в районі Харківської області, зокрема Вовчанська, залишається досить потужним для того, щоб ввести бойові дії в динаміці зустрічних боїв. Тобто, противник не перейшов ще до глухої оборони. Накопивши відповідні ресурси, він намагається просуватися далі. Ми відбиваємо його атаки. Все це відбувається досить обмеженими угрупованнями, тому що і ми, і противник страждає від дефіциту і особового складу, і нестачі техніки.

На інших ділянках фронту ми спостерігаємо так само активну бойову роботу. Тобто противник, де має можливість, наносить артилерійські удари, ракетні удари з систем залпового вогню. Дуже широко використовується авіація, керовані авіабомби. Щоб зрозуміти серйозність ситуації, президент у своєму зведенні заявив і доповів, що противник тільки за минулий тиждень використав більше 800 КАБів. Уявіть собі, яка інтенсивність бойових дій має місце на наших фронтах. Складна ситуація і на іншій ділянках фронту. Зокрема, на Торецькому напрямку, який включає в себе 3 елементи – Часів Яр,  місто Торецьк і Покровський напрямок. Там тривають найзапекліші бої. І там противник, незважаючи на наш спротив, все ж таки продовжує невпинне просування, витискаючи наші підрозділі з позицій. Несучи при цьому такі втрати, які з точки зору оперативного аналізу мали б зупинити його. Але, незважаючи на це, противник лізе вперед.

"Ми дорослішаємо"

Насамкінець хочу запитати про інформаційну тишу, яка зараз досягнута. На вашу думку, як вдалося досягти цієї єдності і розуміння того, що інформаційна тиша щодо подій на Курщині має бути? 

Шановні друзі, ми дорослішаємо. Справа в тому, що війна стосується кожного з нас. Не розкриваючи секретів оперативної роботи, можу сказати, що будь-яка інформація підлягає аналізу і обробці. І згадування будь-якого військовослужбовця, який є, наприклад, військовослужбовцем того чи іншого підрозділу, може дати людині, яка займається цими питаннями системно, дуже багато інформації щодо переміщення цього підрозділу, розташування, локації і так далі. Тому ми з вами дорослішаємо, бо йдеться про життя і здоров'я наших рідних. Це довгий шлях. Але буквально кожне слово, яке вільно або невільно вилетіло з наших вуст, може працювати на користь противника. Тому, чи знали ми про таку операцію? Звісно знали. Але ми навчилися мовчати. І це дуже добре.