Володимир Зеленський і Джо Байден. 9 липня 2024 року. Фото: president.gov.ua
Українське питання
Напередодні ввечері надійшли цікаві повідомлення про те, що і Дональд Трамп, і Камала Гарріс хочуть зустрітися з Володимиром Зеленським під час його візиту до США, де він візьме участь у Генасамблеї ООН. Що ви про це думаєте?
Це скоріше відповідь на заяву Володимира Зеленського, який раніше говорив, що український План перемоги він планує представити і чинному президенту, і обом кандидатам. Зараз достатньо важливий момент, коли виборчі перегони у Сполучених Штатах входять у фінальну вирішальну стадію. І важливо, що для кандидатів українське питання теж є важливим настільки, щоб вони публічно проголосили про те, що готові зустрічатися і готові обговорювати. Ми ж пам'ятаємо, коли той же Дональд Трамп достатньо обтічно говорив про українське питання, висловлював різні контраверсійні, м'яко кажучи, думки, особливо його кандидат у віцепрезиденти. Але тут є можливість донести безпосередньо до кандидатів українські позиції і почути вже від них якийсь фідбек публічно, щоб вони заявили про свої головні позиції. Бо, наприклад, якщо про Камалу Гарріс ми можемо більш-менш чітко розуміти, якою буде її політика, то щодо Дональда Трампа ніхто не знає, як він буде проводити політику щодо України.
Україна не робить ставку на жодного кандидата
Лунають думки, що, можливо, варто дочекатися, хто переможе у США і тоді вже розмовляти. З іншого боку, мені видається слушною лінія поведінки, яку обрала наша влада, що варто одразу ознайомити із цим Планом перемоги і чинного президента Байдена, і двох кандидатів Трампа і Гарріс. Яка ваша думка?
В принципі, так. Така поведінка України має на меті ще один важливий меседж. Що Україна не робить ставку на жодного кандидата в президенти США, не допомагає нікому. Бо зараз пішли такі рухи, що, наприклад, Анджей Дуда планує приїхати до США і підтримати Дональда Трампа. Тобто для України це дійсно важливо, окрім того, що донести свою позицію і чітко поставити таке правило, що ми не втручаємось у внутрішньо-політичні розклади в Сполучених Штатах. І нам важлива підтримка США як країни, і нам вкрай важлива двопартійна підтримка. Адже, ми це відчули на собі, коли пів року в Конгресі зависав законопроект про підтримку України. Тому тут, мені здається, крім того, що це розмова з кандидатами і чинним президентом, це і така демонстративна позиція, яка не дозволить потім спекулювати на тому, що Україна когось підтримувала, а когось ні. А чітко дотримувалася міжнародних норм.
Румунія стала стратегічним партнером України
Новий міністр закордонних справ Андрій Сибіга свій перший візит у цьому статусі здійснив до Румунії. Чи треба тут надавати значення вибору країни? Чи потрібно тут щось зчитувати, аналізуючи цей візит?
Насправді, завжди зчитуються на міжнародному рівні, коли фігура рівня міністра закордонних справ, чи новообраний президент, чи новопризначений прем'єр їде в перший закордонний візит. Хочемо ми цього чи ні, цьому завжди приділяється увага. І тут вибір пана Сибіги цілком логічний і досить цікавий. Румунія – країна, яка стала дуже важливою для України. Оскільки мова йде і про воєнну допомогу. Нехай Румунія не може настільки сильно допомагати, але, наприклад, останні події з передачею Patriot Україні, мені здається, це дуже знаковий сигнал. Країна з президентом досить помірковану позицію займає, хоча у нас з Румунією були різні періоди і є історичні суперечки, як з Польщею. Але нам вдалося це вирішити. Вирішити свого часу і прикордонні суперечки, і зараз Румунія стала стратегічним партнером. Я маю на увазі, що коли блокували кордон з Польщею, то значну частину своїх логістичних напрямів Україна перенаправила через Румунію. І все це говорить про те, що ми дійсно стаємо дуже важливими один для одного. І не будемо забувати, що Румунія ще входить в ОЧЕС (Організація Чорноморського економічного співробітництва). І, власне кажучи, можна просувати через Румунію проекти, які стосуються Чорноморського басейну. І тут я б ще зауважив, що цей візит відбувається на тлі змін в Європейській комісії. Це досить важливі зміни, які змінюють взагалі концепцію, парадигму існування ЄС. Європейський Союз стає більш суб'єктним з точки зору оборони, стає більш суб'єктним з точки зору ведення власної зовнішньої політики, тощо.
Україні треба бути готові до важких перемовин з Польщею
Прокоментуєте наші взаємини з Польщею. Нещодавно міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський відвідав Київ і деякі польські медіа повідомляли, що перемовини були досить напружені, зокрема через неритмічну, неактивну допомогу Україні у війні. Знаємо, що Варшава дотепер не виділила фінансування на чеську ініціативу з придбання снарядів, хоча обіцяла дати цьогоріч 50 млн євро. У нас справді чергова серія напруги?
На жаль, так. Проблема ще в тому, що історичні питання є частиною внутрішньої політики Польщі. В Польщі очікуються президентські вибори, і вочевидь, що і для ПіС (польська партія "Право і справедливість" – ред.) це важливо, і вони будуть продавлювати цю тему. Власне кажучи, вони і вперше перемогли, коли Анджей Дуда вперше став президентом, на тлі якраз гри на історичних питаннях. На жаль, це триває і триватиме. Але є ще одна проблема. Ми маємо розуміти, що Україна зараз входить в активну фазу перемовин щодо вступу до ЄС. Це не розмови, не балачки, це дуже серйозно. Нас очікують дуже складні перемовини з нашими сусідами, в першу чергу, щодо умов вступу. Це проходили абсолютно всі країни. Тому Україні треба бути готові до важких перемовин і, в першу чергу, з Польщею. Бо коли Польща нам допомагала як сусідам, це було одне, а зараз Польща бачить у нас серйозних економічних конкурентів в рамках ЄС. А це вже зовсім інша ситуація. Але, повторюся, через це проходили всі країни, які вступали. Нам треба просто мати достатню кількість фахівців, які будуть відстоювати інтереси України на цих переговорах.
.jpg)
Олександр Леонов. Фото: Вільгельм Смоляк
Допомога Заходу і тиск на Росію можуть спрацювати. Єдине питання – терміни
Український План перемоги. Що ви думаєте про інформаційну стратегію, яку проводить президент Зеленський і його команда? Як ви зчитуєте ті повідомлення, які надходять із Офісу президента щодо українського Плану перемоги?
Тут є цікавий момент. В Україні ніхто не знає про складові цього плану. Це, з одного боку, змушує дискутувати навколо чуток. А з іншого боку, така втаємниченість робить можливими різні вкиди, зокрема, російською пропагандою.
Але, наприклад, колишній міністр закордонних Володимир Огризко каже, що такі документи не можуть бути оголошені дослівно і обговорюватися в прямому ефірі самим президентом. Тобто якась міра таємності там має бути?
Безумовно, але спочатку треба цей документ вивезти на фінальну стадію, коли він вже фактично парафований, і вже тоді активно розкручувати навколо нього інформаційну кампанію. А в нас вийшло так, що про нього багато говорять, але мало хто знає. Я абсолютно погоджуюся з паном Огризком, що дуже часто такі документи кардинально змінюються і це результат важких перемовин, коли витоки не дуже добрі. Але ці ж витоки, крім того, що мають пропагандиські якісь цілі, мають ще й вплинути на результат перемовин і на українську сторону, і на наших союзників. Тому тут все важливо. Єдиний момент, що у нас це називають Планом перемоги, а на Заході більше називають Планом миру. І є багато розмов довкола термінів. З одного боку, я погоджуюсь, що важливо продовжувати тиск на Росію. І, знаєте, не треба бути головою ГУР паном Будановим, щоб зробити висновок про те, що в Росії з економікою дійсно є дуже серйозні проблеми. І очевидно, що Росія не просто вести війну, особливо настільки інтенсивно, як вона веде. Тому і допомога Заходу, і тиск на Росію, і тиск на її союзників, які допомагають обходити санкції, все це може спрацювати. Єдине питання – це терміни. Бо можна зробити логічний висновок, що, наприклад, ті ж США навряд чи зможуть серйозно вплинути на Китай, на Росію, до президентських виборів. У Москві, на жаль, є певні сподівання на перемогу Трампа. І вони розраховують, що там виникне вікно можливості для того, щоб і тиснути на Україну, і добитися якихось своїх цілей. Я не кажу, буде так чи ні, але на жаль, в Росії є такі сподівання. І вочевидь, що коли буде новий президент в Білому Домі, буде можливість для розмов вже з Китаєм про те, яким чином впливати на ту ж Росію, щоб змусити її вести переговори не на умовах капітуляції для України, а підходити тверезо до всіх питань.
"Ця війна завершилася справедливим для України миром"
Чого чекаємо від виступу президента на Генасамблеї ООН?
Я думаю, що ми чекаємо, як мінімум, звернення до націй, щоб вони підтримували Україну, не забували про Україну. І про те, що важливо, щоб ця війна завершилася справедливим для України миром і справедливим миром для світу.
