Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг вітає нового очільника альянсу Марка Рютте (ліворуч). 1 жовтня 2024 року. NATO/X
Столтенберг завжди був достатньо жорстким щодо Росії
Варто проаналізувати шлях Єнса Столтенберга, який дав велике інтерв'ю Financial Times, де багато розповів і про Україну. Проаналізуємо ці 10 років, коли він обіймав цю посаду. Якими вони були для НАТО? Це якраз був початок агресії Росії проти України — 2014 рік.
Варто зазначити, що Єн Столтенберг почав такі одкровення говорити, навіть ще не пішовши з посади. Його риторика цього року була достатньо жорсткою і іноді навіть відрізнялася від риторики Сполучених Штатів щодо допомоги Україні, він достатньо жорстко висловлювався проти Москви — це, звісно, було і це достатньо, як на мене, наочно демонструє саму ту еволюцію, яку пройшов безпосередньо сам Єнс Столтенберг. Це, як на мене, було достатньо показово. Можна говорити про добу, еру Столтенберга, бо 10 років зараз, коли говориш генсек НАТО, то природньо, що одразу ж спливає його прізвище. Він був першим представником Норвегії, він є спадковим вихідцем із родини істеблішменту, бо його батько був міністром закордонних справ. Тому всі шляхи були визначені.
Ці заяви Столтенберга, які пролунали в останній рік… Що практично могло бути реалізованим або і зреалізоване?
Він весь період своєї політичної кар'єри був достатньо жорстким щодо Росії. Але з огляду на те, як розвивався альянс до 2014-го року і в 2014-му році, що відбувалося, то не всі ці речі могли втілюватися в життя. Щодо його заяв, які пролунали і лунають цього року, то ми зараз можемо говорити, що нинішній початок Марка Рютте певним чином міг би стати розвитком того бачення, яке було у Єнса Столтенберга щодо допомоги Україні, щодо можливості вступу України до НАТО без тимчасово окупованих Росією територій. Ми бачимо тут таку спадковість поки що.
Це приклад сміливого припущення чиновника, який уже не обіймає посаду
З інтерв'ю Financial Times, де говорить Єн Столтенберг про те, що Україна може бути прийнятою до НАТО в межах кордонів, які контролює — тут трошки є розбіжність. Ми знаємо позицію альянсу, принаймні на сьогоднішній день — ми не знаємо, що і як буде ухвалено до завтра. І стільки разів її артикулювали, що раптом це прозвучало солідним дисонансом.
Так, це дійсно дисонанс наразі. Почнемо з того, що коли Столтенберг це казав — мені здається, це було навесні цього року, вперше воно, як припущення прозвучало взагалі — такі речі і те, що зараз воно артикульовано ось в такий уже спосіб, то я гадаю, що це насправді дійсно неможливо за великим рахунком. Марк Рютте безпосередньо зараз про це, звісно, не може так говорити — це не означає, що це не з'явиться в риториці, якраз через те, що це, як на мене, є неможливо. Чому? Тому що об'єктивно - вступ України в НАТО без територій, які вона не контролює, певно що на це не погодиться значна кількість членів альянсу. Якщо, наприклад, в інших ситуаціях, в тому самому запрошенні України до НАТО відмови Угорщини, або Словаччини — це те, що можна подолати насправді, зокрема через тиск тих самих Сполучених Штатів або колективної позиції, і ми вже бачили, наприклад, як Угорщина в ЄС просто не голосує, то тут в такому випадку я думаю, що буде консолідована позиція, оскільки це практично однозначно означатиме втягування в конфлікт. А це те, чого однозначно боїться (НАТО — ред.). Тому я думаю, що тут це поки що саме ось такий приклад сміливого припущення чиновника, який уже не обіймає посаду.
НАТО дійсно змінилося
Ще одне прощальне інтерв'ю Столтенберга було дано американському каналу CNN, в якому він назвав найбільшим провалом НАТО за останнє десятиліття відхід з Афганістану. Ця подія і потім розгортання повномасштабної війни Російської Федерації проти України — як все це впливає на політику, на внутрішні відносини альянсу, які зміни можливо відбулися чи відбуваються?
Альянс дійсно змінився, і це однозначно. Я пригадую навіть свої розмови з офіцерами однієї з країн Балтії, коли вони зазначали, що якби операція аналогічна з кримською Росією проводилася в той самий час в тих регіонах Латвії і Естонії, де є така можливість, то навряд чи альянс безпосередньо тоді зміг би відповісти. Потім були уже напрацьовані у НАТО відповідні протоколи дій на випадок таких гібридних дій з боку Росії. Тут певні зміни відбулися в представництві військовому, повітряні патрулі з'явилися на території країн Балтії, зросли на ротаційній основі перебування військ тих великих членів альянсу. Зараз уже, наприклад, в Литві йдеться про побудову бази для німецької бригади, яка там буде на постійній основі. Це все відбулося безпосередньо за перебування на посаді Єнса Столтенберга. І природно, що ці всі зміни відбувалися з 2014-го року, коли з'ясувалося, що війна може виглядати ось в такий спосіб і агресія теж абсолютно цілком можлива. Я за будь-яких умов вважаю, що перша каденція все одно не стала проривною в цьому плані.
Почнемо з 2021 року — ось ці зміни почали відбуватися, коли почали лунати конкретні ультиматуми з боку Росії у бік США та НАТО. Тоді ці зміни почали відбуватися, і тут, до речі, стали в нагоді ось ці якості безпосередньо Столтенберга, як дипломата, як достатньо жорсткої людини на посаді, який може організовувати, може скеровувати. Ось тут ці реакції почалися. Сам він говорить про те, що і собі в заслугу, дійсно — це помітно по його інтерв'ю — він ставить організацію допомоги України. Сам він говорить про те, що це могло б бути більше і, головне, швидше. Бо очевидно, що ті дискусії, які відбувалися протягом 2021-го року щодо допомоги Україні дуже відбилися на ньому самому безпосередньо — це дуже відчутно.
.jpg)
Дмитро Левусь. Фото: Укрінформ
Принциповість Рютте щодо Путіна і взагалі щодо Росії
Зараз хочеться торкнутися персони Марка Рютте, який вже завітав до Києва. Хто він, окрім того, що прем'єр Нідерландів колишній. Саме він керував країною, коли росіяни збили MH-17 у 2014 році над окупованою РФ частиною Донбасу. Мені здається, що це мало накласти певний відбиток на його головування в НАТО. Що ще можна про нього сказати?
Дійсно можна згадати в контексті України ще і про 2016 рік. На тлі великої війни дійсно забуваються ці всі події, але тоді ми готувалися до підписання асоціації з ЄС і саме в Нідерландах був достатньо великий опір, який виразився у референдумі, який там відбувався. Тоді здавалося, що можливо це є таким, так би мовити, негативом, але те, як країна після цього референдуму сприйняла це все, я думаю, що тут певним чином можна говорити і про те, що уряд якось так м'яко ввів цю ситуацію і Україна перестала сприйматися в Нідерландах, як нібито однозначна загроза або проблема. Ми можемо згадати про його принциповість щодо Путіна і взагалі щодо Росії. Саме Рютте зайняв жорстку позицію ще 24 лютого 2022-го року. Марк Рютте не висловлював амбіцій продовження такої великої політичної кар'єри, але тут можна говорити, що певним чином це такий виразник тієї лінії, яка виникає щодо НАТО щодо збільшення його інституційності в умовах нинішнього великого протистояння.
Рютте може бути генсеком НАТО не за літерою, а за духом
З точки зору тих надій, які покладаються на Марка Рютте, коли стало відомо, що він замінить Єнса Столтенберга і ця зміна лише восени відбулася, але про це раніше було відомо. Вже тоді говорили, що Марк Рютте доволі жорсткий в позиціях, що він великий друг України. Тут завжди боїшся, щоб не перегріти оці очікування, щоб вони не були невиправданими. Але перший візит до Києва вже на новій посаді теж красномовний доволі. Поки що все відбувається так, як треба. Наскільки Марк Рютте рішучий у своїх діях і наскільки він зможе щось втілювати, зважаючи на те, що в межах альянсу все-таки існує своя ієрархія ухвалення рішень або ухвалення якогось консенсус, абощо?
Ми дійсно маємо не перегрівати очікування, бо ми вже такі речі теж спостерігали щодо конкретних представників політикуму. Бо вони в першу чергу всі залишаються політиками своєї країни або політиками альянсу. Дійсно, не варто очікувати. Так воно і є, що генеральний секретар НАТО — це не генеральний секретар ЦК КПРС. Обсяг його повноважень, його можливості і його навіть функції є геть іншими. Він не може не диктувати нічого робити. Є дух посади і є літера посади. Можна підходити суто формально до виконання своїх обов'язків, сказати, що от тут я обмежений, ось тут у мене консенсус потрібен, тут я подзвонив двічі президенту США, він сказав, що нічого не може зробити — от наприклад. А можна виконувати свої обов'язки і наповнювати їх духом, тим, що ти повинен робити і просувати ось ці інтереси і альянсу, і безпеки, і допомагати союзнику — ось це те, що можна зробити. І тоді, звісно, наповнення буде зовсім іншим. І є підстави вважати, що Марк Рютте може бути саме таким генесеком не за літерою, а за духом, бо перший візит в Україну: він якраз десь приблизно в тому самому ключі. Тобто він поїхав на війну, яку веде не альянс, але до союзника, до партнера.
Орбан і Рютте
Орбан головує в Євросоюзі і користується тим, як засобом гібридної війни на користь Росії (як кажуть критики Орбана). Рютте фактично робить протилежне. Чи ні?
Певним чином можна про це говорити, тим паче, що Орбан якраз намагається наповнити ось це головування своїм духом. Воно певним чином схоже. Марку Рютте навіть уже закидають те, що він поїхав в Україну, а не на східний фланг безпосередньо альянсу, тобто в Балтію, Фінляндію, Польщу, бо все ж таки це ж ти поїхав не до члена альянсу. Можна згадати про те, що саме Нідерланди дуже активні в допомозі України, наприклад літаками F-16. Це було раніше. Такі сигнали дають підстави вважати, що, так — ми можемо побачити ось цей прояв такого неформалізму, неформального підходу бути генсеком і сприяти, зокрема, і Україні. Хоча він достатньо обережний поки що в своїх висловлюваннях.
Виступаючи в Києві, Марк Рютте менш голослівний був. Щодо візиту до Києва, то які заяви ви для себе можете виокремити і прокоментувати, зокрема про вступ України до НАТО, який близький як ніколи — це загальні фрази чи можливо щось залишається за, як кажуть, тим, що у видимій площині?
Якраз ця заява, що Україна ближче до членства в НАТО, ніж будь-коли раніше і про підтримку — я гадаю, що це все ж таки була заява від нового генсека достатньо конкретна саме на тлі того, що відбувається. Бо ми ж чудово розуміємо, що насправді цей вступ зіштовхується з проблемами, тобто ми не отримали запрошення на Вашингтонському саміті, перед цим на Вільнюському саміті, де, до речі, група друзів України була дуже активна, хоча ми і просуваємося в цьому плані. Ось ця заява насправді все ж таки була не просто порожньою в цьому контексті. Звісно треба більше знати про внутрішню кухню НАТО. Але на цьому тлі, як на мене, це достатньо показова заява.
Ми побачимо взагалі великі зміни
У найближчому осяжному майбутньому і, можливо, взагалі щодо долі цієї війни — чи НАТО відіграє головну роль чи все-таки слово буде, можливо, за якимись меншими альянсами, за меншими об'єднаннями на кшталт Люблінського трикутника?
Ми побачимо взагалі великі зміни. Ми уже бачимо зміну ролі Європейського Союзу, який раніше в оборонному плані і в безпековому взагалі не відігравав ніякої ролі за великим рахунком. Зараз ми бачимо, що ЄС розробив і свою стратегію розвитку оборонно-промислового комплексу, куди вписав Україну. Зараз ми бачимо, що Європейський Союз проводить свої програми, запроваджує навчання українців з підтримки ЗСУ. НАТО залишається НАТО — це однозначно. Роль Сполучених Штатів залишиться високою. Я не думаю, що саме НАТО відіграє тут велику роль.
