Фото: armyinform.com.ua
Ці автівки треба зареєструвати, щоб у них була відповідальна особа
Що означає державний облік авто? Як все відбуватиметься тепер?
Сергій Матусяк: Це звичайний облік. Якщо ви бачите автомобіль з українськими номерами, це означає, що він поставлений на державний облік, у нього є техпаспорт і його зареєстровано в державному реєстрі. Для того щоб зареєструвати автомобіль, ввезений з-за кордону ― звичайний, не гуманітарний ― потрібно поставити його на облік, а для цього треба сплатити багато податків: мито, ПДВ, акциз, пенсійний збір. Якщо ввозити авто для військових, як гуманітарне авто, то всі ці платежі відсутні. Але трапляються випадки, коли нібито ввозять автомобілі для військових, а потім їх перепродують. Буває, що неправильно оформлені документи, і митниця це викриває. Ми бачимо багато автомобілів, які їздять з польськими, литовськими чи якимись саморобними номерами, тобто ці авто якось ввезені, не розмитнені, нібито їздять на них військові, а може й ні. Тому потрібно було навести лад у цій сфері. Постанова №1235, зареєстрована 29 жовтня, передбачає саме врегулювання питання тимчасового обліку автомобілів, якими користуються військові.
Неодноразово бачив відповідного вигляду авто з тонованими вікнами, але без номерів. Що з цими автівками?
Сергій Матусяк: Саме ці автівки треба зареєструвати, щоб у них був так би мовити власник, тобто відповідальна особа. Є багато випадків, коли хтось іде на фронт і йому збирають на автомобіль, потім хтось його купує у Литві чи Польщі, привозить в Україну, і треба, щоб цей автомобіль був хоча б зареєстрований. Не йдеться про сплату якихось податків, але держава має бачити, що цей автомобіль буде справді служити у війську, а той конкретний військовослужбовець ― відповідальний за нього. Цей військовослужбовець може поставити автомобіль на облік на своє ім’я. Відповідно, номери мають бути українські.
Якщо автомобіль не зареєстрований, будуть штрафні санкції, можуть навіть конфіскувати
А якщо людина перефарбувала авто, не сплатила ніяких податків, не поставила його на облік і просто їздить?
Сергій Матусяк: Звісно, люди бувають різні. Є такі, що можуть наживатися на нашому становищі. Законодавством передбачено, що коли автомобіль не зареєстрований, то будуть штрафні санкції. Залежить від багатьох факторів, але цей автомобіль навіть можуть конфіскувати, тобто приїде евакуатор і забере на штрафмайданчик. Тому військовослужбовцю, якому придбали це авто, треба провести реєстрацію. Вона дуже нескладна ― потрібна заява, посвідчення особи, документ, що підтверджує проходження військової служби, акт приймання-передачі цього гуманітарного автомобіля і декларація (електронна декларація про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2023 №953 ― ред.). Мінімум документів, які підтверджують, що людина служить, їй потрібен цей автомобіль і вона буде за нього відповідати.
А для волонтерів, які привозять ці автівки, спрощується чи ускладнюється життя?
Сергій Матусяк: Я думаю, для них ситуація поліпшується. Тому що вони можуть зазначити, коли проганяють цей автомобіль через кордон, що везуть його саме для такого військовослужбовця. У постанові сказано, що можна зазначити п’ять військовослужбовців, яким можуть передати цей автомобіль. В такому разі у митної служби не виникатиме запитань, куди ви його везете, для кого тощо. А військовослужбовець, якому назбирали на авто, при переведенні в іншу частину може забрати свою машину, вона не залишатиметься у попередній частині.
Як ви зустріли цю новацію від Кабміну? Що зміниться для волонтерських організацій?
Дмитро Лаврик: Не можу сказати, що це принципово міняє суть нашої роботи. Ми дотримувались чинного законодавства і будемо дотримуватись, як би воно не змінювалось. Але суто морально-етична складова цього питання стала значно ліпшою з точки зору волонтерів, які збирають персонально для того чи іншого військовослужбовця, підрозділу або групи військовослужбовців. Позитивним висновком також є те, що цей автомобіль буде облікований, і в разі порушень чинних правил дорожнього руху буде персональна відповідальність, що є непоганою новиною. Рік тому, коли 1 грудня запровадили систему обліку гуманітарної допомоги, ми всі дуже сильно зупинились, тому що система не працювала так добре, як уявлялось, і потребувала вдосконалення. Чи буде у нас зараз зупинка через новацію Кабміну, ми поки що не знаємо. Тільки час покаже, наскільки це практично правильний крок, який не зупиняє або ж тимчасово зупиняє надання допомоги військовим.
Забезпечити військо колесами вкрай необхідно
Наскільки проблемно зараз завозити автівки для військових та яких саме машин вони найбільше потребують?
Дмитро Лаврик: Нам потрібні тактичні колісні транспортні засоби. Це велика потреба. Хтось везе вживане, хто везе нове, а потім перебудовує за цільовим призначенням. Але так чи інакше, тільки волонтерські об’єднання військового напряму забезпечують на сьогодні загальні потреби ЗСУ в мобільності, логістиці, колісних транспортних засобах. Бачу в цьому велику проблему, тому що за три роки ми побачили лише 157 Great Wall Wingle. Тож проблема залишається однією з найважливіших ― забезпечити військо колесами вкрай необхідно.
Розкажіть про цю проблему розлогіше.
Дмитро Лаврик: Ми вже десять років у війні. Але й досі не з’явилося базового шасі, на основі якого виготовляються спеціалізовані транспортні засоби. Простіше кажучи, у нас немає умовного пікапа марки А моделі В з варіаціями, які б виконували різноманітні задачі на фронті. Це погано, тому що люди вимушені об’єднуватись і купувати транспортні засоби, найчастіше вживані, з різних ринків, намагатися їх відремонтувати, зробити із них щось, на чому можна їхати воювати. Це ускладнює ситуацію з нашою обороноздатністю, тому що якби у нас не було проблем з автотранспортом, волонтерський рух міг би закривати інші потреби.
Вантажівки можна брати вживані, а пікапи ― краще нові
З яких країн найбільше завозимо автівок? І що краще ― одна нова автівка чи декілька вживаних на ці ж гроші?
Дмитро Лаврик: Поняття вживаного транспортного засобу дуже розтягнуте ― це може бути 2-річне, 25-річне або 45-річне авто. Що ліпше? Ліпше мати автомобіль, ніж його не мати. Волонтери беруть усе, що тільки можуть, це героїчні люди. Але нове завжди ліпше за старе. Хоча купувати нове в тій кількості, яка потрібна, вкрай важко. Наше законодавство частково сприяє процесу, частково ― ні. Важливим є ще питання сервісу. Якщо ми говоримо про вживаний автомобіль порядного віку, то у нього квиток в один кінець, бо ресурс його закінчується. У цьому випадку новий автомобіль живе довше. Щодо вантажівок, то тут можна рухатись у бік вживаного транспорту, тому що в країнах НАТО вистачає демілітаризованої техніки. Це автомобілі, які ніколи не бачили війни, вони мають невеликий пробіг, і тут може бути доцільним купувати за ціну одного нового автомобіля два або три вживаних. Це прості транспортні засоби, які ремонтопридатні й уніфіковані в різних країнах за стандартом НАТО. Тобто тут можна бавитись у вживане. А пікапи ліпше все ж таки купувати свіжіші або нові. Моя особиста мрія, що у нас буде визначено певну модель і на її основі будуть складатись тактичні транспортні засоби, які матимуть необхідну електроніку, певний захист, будуть зручними і матимуть доцільний стандарт щодо пального. Найліпший приклад ― Франція. Вони змогли обрати базовий транспортний засіб, і далі пішов модельний ряд ― окремо для зв’язківців, окремо медична евакуація, автомобілі для моторизованих бригад тощо. До того ж знімається питання сервісу: ці авто можуть ремонтуватися за рахунок один одного, бо всі запчастини однакові.
