Наслідки удару по одному із НПЗ у Росії (у місті Самара, 23 березня 2024 року). Фото: тг-канал ASTRA
"Ми зменшили їхні спроможності на 900 вильотів стратегічних літаків завдяки влучанням в ці резервуари"
Що змінюється в тактиці атак ЗСУ на нафтобази та НПЗ РФ?
Масштаби і кількість змінюються, а точність зберігаються. Ми від самого початку мали високоточні БПЛА, які активно працювати по НПЗ і призводили або до втрати можливості переробки або до суттєвих пошкоджень, наприклад в Енгельсі, де вже тиждень палає. Загальні втрати РФ складають 800 тисяч тонн пального, що дорівнює близько 900 вильотам груп із 21 стратегічного літака Ту-125 і Ту-160. Це ті літаки, які виконують масовані обстріли території України. Тобто, ми зменшили їхні спроможності на 900 вильотів завдяки влучанням у ці резервуари.
Немає єдиного рішення для протидії КАБам
Чи є в Україні надійний рецепт протидії російським керованим авіабомбам (КАБам)?
Ми нещодавно отримали NASAMS, які нам обіцяла Канада два роки тому. Якщо нам обіцяють передати 10 IRIS-Т чи 12 систем ППО, то це не означає, що вони одразу стануть на бойове чергування. Потрібно розуміти, що для протидії КАБам недостатньо тільки посилення авіаційної складової. Потрібно посилювати і наземні системи, які дозволили б почуватися більш впевнено в повітрі нашій авіації. Додатково потрібно казати про системи, які б дозволили самостійно фіксувати або отримувати розвідувальні дані щодо зльоту, підльоту російських літаків, які мають намір скидати авіаційні бомби. Тому тут немає єдиного рішення, як то F-16 чи Patriot для протидії КАБам. Тут має бути комплексний підхід. Потрібно працювати ще на окремих напрямках, які б дозволили вирішувати самостійно.
Більшість обладнання, яке дозволяє перехоплювати дрони – це розробки українських інженерів
З боку РФ за 2024 рік на 160% збільшилася кількість використання дронів ударного типу "шахед". Звісно, там не лише "шахеди", але й "гербери" та їхні пародії. Але при цьому проти "шахедів" не працюють ні IRIS-Т, ні Pаtriot, тому що це дороговартісне задоволення. Проти них працюють мобільні вогневі групи. При збільшенні кількості засобів ураження кількість мобільних груп не збільшується, а іноді навіть зменшується. Тому протидіяти безпілотникам ми можемо самі. Мобільні вогневі групи комплектуються звичайними пікапами, на яких стоять звичайні Browning. Більшість обладнання, яке дозволяє перехоплювати ці дрони – це розробки українських інженерів. Тому ми самі в змозі збільшити кількість засобів і відкрити ініціативу щодо створення додаткових мобільних груп з мешканців певної громади, які могли би виходити чергувати.
Один постріл із ПЗРК коштує до 1 млн гривень
Вже є ініціативи і бажання Повітряних сил та інших Сил оборони України, є компанії, які виробляють модулі для навчання, які не потребують великих витрат. Щоб військовий навчився влучно стріляти йому потрібно випустити від 50 до 1000 патронів, або зробити хоча б 50 пострілів з "Ігли". А один постріл із ПЗРК коштує від 400 тисяч до 1 млн гривень. А навчальне обладнання має додану реальність і на 100% відповідає всім вимогам і кодифіковане за стандартами НАТО. Відтак витрачається лише електроенергія. Це дуже гарна ініціатива і в цьому напрямку варто працювати, оскільки ворог і надалі буде збільшувати кількість засобів ураження.
.jpg)
Анатолій Храпчинський. Фото: Укрінформ
Щоб закрити Київ достатньо було би 30 Gepard
Яка ціна питання цих тренувань і організації такої мобільної групи?
Є Gepard – та ж сама мобільна вогнева група із засобами радіолокації, яка виявляє і знешкоджує ті ж самі "шахеди". Це німецька установка, яка має вигляд маленької ППО. Щоб закрити Київ достатньо було би 30 Gepard. У нас є потреби в закупівлі засобів радіоелектронної боротьби, які б захищали міста від дронів. Українські виробники можуть запропонувати набагато дешевше та ефективніше рішення. У нас є компанії, які розробляють засоби ураження на кшталт зенітних дронів, малих зенітних ракет, вартість яких коштуватиме близько 10 тисяч доларів. Це набагато дешевше, ніж витрачати інші ресурси. Уся проблема полягає у недалекоглядності і відсутності стратегічного мислення щодо використання деяких засобів озброєння або формування запиту для українських виробників, який вигляд повинна мати зброя, яка буде захищати або наших військових на лінії бойового зіткнення або населення тилових міст від повітряних атак. Більшість з того, що ми робимо – це ситуативні рішення, які закривають наші потреби в короткостроковій перспективі. Використання дронів на оптоволокні було запропоновано українськими інженерами ще на початку повномасштабного вторгнення. Тоді їх не запустили в серійне виробництво, оскільки вважали не перспективними. Запит є на те, на що дають гроші. Україні слід створити Департамент інноваційних розробок, який фінансуватиме можливі розробки. Тому що більшість фінансів які витрачаються на створення будь-якої зброї, яка буле потім працювати на лінії бойового зіткнення - це саме витрати на розробки. Зараз більшість цих витрат несуть приватні компанії, які просто віддають свій час, енергію та фінанси для того, щоб зробити щось, а потім тільки держава або волонтери закуповують вже готове рішення.
Потрібно створювати умови, щоб західні компанії відчували себе захищеними
З якими іноземними компаніями співпрацює Україна?
Є перспективна співпраця "Boing" із "Антоновим", німецького "Helsing", який співпрацює з деякими українськими компаніями. Проте щоб західним компаніям було цікаво заходити на ринок України, потрібно створювати умови, щоб західні компанії відчували себе захищеними. В країні йде війна і будь-який інвестор, який може зайти і надати свою технологію або проінвестувати виробництво безпосередньо в Україні наражається на ризик удару ворожих засобів, що призведе до втрати виробничих потужностей. І тут ніхто не гарантує, що завдані збитки будуть компенсовані. Є прекрасний закон про державне приватне партнерство, який міг би зробити розподіл ризиків між державою і приватним сектором. Це дозволило би не лише передавати якісь технології чи ліцензії на виробництво засобів, а й додатково стимулювало би західні компанії інвестувати в українські компанії. наразі більшість компаній прагнуть витягнути технологію до себе в країну, а потім ми бачимо, що німці запропонували нам зенітні дрони, які можуть перехоплювати "шахеди", хоча цей зенітний дрон міг би з’явитися безпосередньо в Україні.
Хто відповідає за створення таких умов?
У нас є купа депутатів, які звинувачують попередників у невтішному стані наших ЗСУ, але самі поки що жодного закону не написали. Безумовно, повинна бути законодавча ініціатива.
