Ілюстративне фото з відкритих джерел
Якщо на решті фронтів окопна війна, то на Курщині – маневрова
Якою є зараз ситуація на Курщині?
Інтенсивність боїв там не знижувалася від моменту, як ми туди зайшли 6 серпня минулого року. Там весь час дуже інтенсивні бої. Бої на Курщині дуже сильно відрізняються від боїв на всьому іншому фронті. Якщо на Харківщині, Донбасі, Запоріжжі всюди окопна війна, є суцільна лінія фронту, і по цій суцільній лінії фронту укріплення, обидві сторони закопані в землю і штурмують укріплення, то на Курщині цього всього немає. На Курщині взагалі немає суцільної лінії фронту. Це єдина частина фронту, де збереглися великі сірі зони. Крім того, значна частина Курської області — це одна велика сіра зона. Там немає суцільної лінії укріплень. Там є окремі опорні пункти і дуже активне пересування. Тобто маневрова війна. Якщо хтось пригадує початок війни, весна 2022 року, як відбувались бої на Київщині, Чернігівщині, Сумщині, то в такому стилі наразі йде війна на Курщині.
.jpg)
Євген Дикий. Фото: facebook/Evgen Dykyj
"10 тисяч українських воїнів успішно стримують на Курщині 70 тисяч ординців"
Якщо на Донбасі абсолютно очевидно, як саме пересувається лінія фронту, то на Курщині це абсолютно не так. Наприклад, росіяни можуть просунутися одразу на декілька кілометрів в бік Суджі, їх абсолютно спокійно туди пропускають, а після цього наші заходять їм у тили і б'ють по флангах. Маневрова війна — це те, в чому ми сильні. Адже дуже багато важить не кількість, а якість. А по якості наші захисники і захисниці, а також наше командування на голову вище за росіян. На жаль, в окопній війні це так не працює. Там дуже багато важить просто кількість. От коли ти можеш просто засипати ворога "м'ясом", то проти цього важко протиставити якусь мудру стратегію. А от у маневровій війні інша історія. І навіть до появи там корейців наші захисники й захисниці в кількості до 10 тисяч людей стримували 60 тисяч ординців. Далі до цих ординців додалось ще 12 тисяч корейців. Наших не збільшилось. Тобто 10 тисяч наших захисників і захисниць із серпня, тобто вже пів року, абсолютно впевнено та успішно стримують 70 тисяч ординців. Це та перевага, яку ми вижимаємо з маневрової війни, де велике значення мають саме голови, якими думають, і бійці та їхні командири, а не просто фізична кількість.
У цьому сенсі якраз розвиваються і свіжі події. Тобто, після того, як росіяни кілька місяців намагались видавити нас із Суджанського району, кілька разів дуже успішно просувались, і тільки-но починали цьому радіти, виявляється, що їх туди просто запускали, а далі наші заходили по тилах і били. Після цього чомусь знову для росіян стало сюрпризом, що, виявляється, ми там ще в новий наступ піти можемо. Пів року вони там із нами воюють і знову зненацька. І при тому пішли в наступ абсолютно не в тому напрямку, з якого вони до цього нас штурмували.
"Пішли в наступ з Ненацька, пам'ятаєте цю фразу? А місто "Ненацьк" дуже небезпечне для російських окупантів.
Ми, здається, в Курській області якраз знайшли чергове місто "Ненацьк" і з усім, що з цього витікає. Тобто знову з панікою російських сил, які чисельно набагато нас переважають, а плюс тепер ще й полюванням на північнокорейців.
"Толку від північнокорейських солдатів для Росії дуже мало"
З ким наші воїни мають справу на Курщині – маю на увазі північнокорейських солдатів?
Ми маємо там справу із дуже дисциплінованим, дуже високомотивованим, але абсолютно непрофесійним гарматним м'ясом. Чесно кажучи, справдились всі мої припущення. Я пам'ятаю, коли тільки заїжджало туди корейське гарматне м'ясо, в нас багато хто трошки наївно на це дивився, казали, що "вони нарешті вирвались зі своєї страшної країни, вони побачать інше життя та інтернет, почнуть здаватися, переходити на нашу сторону тощо". Цього не просто не відбулося, а зверніть увагу, скільки пішло часу, поки ми взагалі змогли взяти хоча б двох полонених, і зверніть увагу, що ми їх обох взяли тільки пораненими. Вони не здаються в полон взагалі. Тобто це люди, в яких, по-перше, промиті мізки такою пропагандою, порівняно з якою російські медіа – це просто вільний світ. Північна Корея – це взагалі щось абсолютно за межею. В принципі будь-яку пропаганду можна пробити. Але в них там лишились родини. І ці родини є фактично заручниками. Вони всі чудово знають, що робить режим товариша Кім Чен Ина з родинами "зрадників". Як у сталінські часи було поняття "член сім'ї зрадника батьківщини", що визначало далі всю долю людини, так і в Північній Кореї. Тобто, у них там сім'ї в заручниках, тому здаватися і відступати вони не будуть. Вони дійсно готові виконувати будь-який наказ і героїчно помирати за свого вождя. Але, на щастя, це все, що вони можуть.
А ще вони добре вміють копати окопи, саме працювати лопатою. Тому що в себе вдома ця величезна корейська армія, а в них у мирний час армія – це майже мільйон триста тисяч осіб – один величезний будбат. Тож вони використовуються фактично як безкоштовна робоча сила, і автомат вони тримали на присязі. У мене, чесно кажучи, з цього приводу почали виникати підозри, ще коли їх тільки привезли не в Курщину, а взагалі в Росію, коли їх направили на збірний пункт у Хабаровському краю, і російські офіцери почали їх проганяти через КМБ. Нагадаю, КМБ – це "курс молодого бійця". Це перші два тижні, через які проганяють свіжого призовника, який взагалі ніколи автомат не тримав. Хоча, за повідомленнями розвідок, північнокорейці прислали свій спецназ. І от спецназ чомусь доводиться проганяти через КМБ. І Курщина далі підтвердила, що це фактично був спецназ будбату. Так, фізично накачані, звиклі працювати багато годин на добу, при тому просто за їжу, і готові вмирати за вождя. Але ж на війні важливо не вмерти за свого вождя. На війні солдат має зробити так, щоб його ворог вмер за щось там своє. Слава Богу, із цим виявилось, що в них погано. Тобто військова підготовка в них виявилася просто нуляча. Те, що вони можуть, це героїчно в повний зріст йти на штурм і лягати. Щобільше, спрацювало ще й те, що навіть та війна, про яку їм з дитинства в школах розказували, це війна 1953 року, адже після цього корейська армія ніде не воювала. А тут дрони, РЕБ, купа таких речей, для яких у них навіть в мові немає слів. І це, звичайно, спрацювало. Тобто помирати за вождя вони здатні, а от толку з них як солдатів, на щастя, виявилось дуже мало.
Один із полонених солдатів КНДР. Фото: telegram/Zelenskiy/
"З точки зору російського командування експеримент себе не виправдав. Але він ще не закінчився"
Я переконаний, що ці 12 тисяч, котрі заїхали в Курську область, це "пробник". Росіяни чудово розуміють, що така кількість людей в масштабі цієї війни погоду не робить. Найімовірніше, на них мали подивитися і залежно від того, як вони себе покажуть, далі у товариша Ина прикуповувати чи не прикуповувати наступні партії. Мені здається, що по тому, як вони поки що себе показують, для Росії немає сенсу. За це гарматне м'ясо вони ж платять не просто грошима. Товаришу Ину грошей мало. Навіть за цей пробничок вже відомо, що Корея отримала ракетні технології, яких в них до цього не було. Тепер їхні ракети летять набагато далі, що створює серйозну проблему в регіоні. Мені здається, що з точки зору російського командування експеримент себе не виправдав. Але він ще не закінчився. Тому подивимося.
