Історичні назви міст Криму. Зображення з відкритих джерел
"Батьківщина або смерть"
— Що ти пам'ятаєш від своїх рідних про депортацію, яка почалася 18 травня 1944 року?
— Депортація кримськотатарського народу з Батьківщини — це трагедія кожної родини. Мої бабусі та дідусі народилися в Криму, в Ай-Серезі, що розташований біля Судака, а з боку батька —недалеко від Сімферополя. Всі мої бабусі та дідусі були депортовані і, звичайно, були загиблі. І це була трагедія нашої родини. Я народилась в містах депортації, мої батьки також. І я пам'ятаю нашу боротьбу. Вона була довготривалою — 50 років. Люди з покоління в покоління не тільки чекали, а й боролися за повернення в Крим. І гаслом за повернення в Крим було: "Батьківщина або смерть". Люди віддавали себе боротьбі. У нашому будинку в Узбекистані постійно відбувались обшуки, це було небезпечно. Але мої батьки, які народилися в Узбекистані, обрали шлях боротьби. Так, це було завжди випробуванням, ти не знаєш, що зараз з тобою буде: чи заарештують тебе, як закінчиться обшук. Але кримські татари обрали цей шлях. І серед моїх родичів було багато заарештованих, які пройшли від 5, 10, 15 років радянських в'язниць. Також відбувалися дуже довгі голодування, але все робилось заради повернення до Криму. І було сумно те, що кримським татарам була заборонена освіта, нам заборонялося навчатися на історичних факультетах, вивчати східні науки, східні мови…
— Щоб ви не дізналися правду?
— Так, була мета асимілювати кримських татар, щоб вони асимілювалися та зникли. Але цього не сталося. Я дуже хочу згадати важливу історію. Після того, як депортували кримських татар, було одне село на Арабатській стрілці. Росіяни забули депортувати звідси кримських татар, але вони згадали про це через рік, в 1945-му році. Вони зібрали мешканців та втопили їх. Це трагедія, яка називається Арабатська стрілка. Тому наші трагедії, на жаль, не закінчуються і боротьба за Крим триває.
Історія Криму переписана росіянами
— Зараз ти у Кембриджі займаєшся науковими дослідженнями й збираєш свідчення англійців, які бачили, як Росія зробила перше завоювання Кримського ханства. Як ти взагалі натрапила на цю тему?
— Я в науці нещодавно і почала брати участь на різних міжнародних майданчиках як журналістка і розповідати про Крим, про наслідки другої анексії Криму. Втім я почала стикатися з питаннями, після яких мені було дуже зле, тому що Крим сприймається іноді міжнародною спільнотою через російські наративи. На жаль, досі в міжнародних медіа друкується те, що в Криму теж є росіяни з вигаданою російською історіографією. Чому це відбувається? Тому що кримських татар 50 років не було на батьківщині, й історія Криму переписана росіянами. Тоді я почала досліджувати свою історію, зокрема першу анексію Криму. Перша анексія Криму — це перша трагедія. І в історії кримських татар 1783 рік — це "Чорне століття".
Варто згадати про Кримське ханство. Якщо ви відкриєте російську історіографію, ви ніколи не знайдете, що Кримське ханство існувало понад 300 років і мало свою інтелектуальну та архітектурну спадщину. Ви знайдете те, що воно було нібито грабіжницькою та паразитичною державою. Кримські татари — це народ, який сформувався на території Криму. І сама назва "Крим" має тюркське коріння і перекладається як "фортеця". Держава кримських татар була однією з найвідоміших, потужних держав Східної Європи. Кримські хани були не тільки потужними полководцями, але й створили багато музичних та поетичних творів. І в Криму розвивалася філософська думка кримських ханів. Про це російська історіографія не говорить. Але філософська думка кримських ханів конкурувала з єврейською, християнською філософською думкою. Варто згадати також твори таких відомих філософів Кримського ханату, зокрема Шараф ад-Дін аль-Киримі, твори якого відомими за межами Кримського ханату. Кримський хан Гази II Ґера́й Бора був потужним полководцем, а також створив музичні твори, які виконуються київськими та закордонними оркестрами. Крім того, кримські хани дуже любили листуватися поетично. Це також відображає інтелектуальне мислення. Кримське ханство не було грабіжницьким, як російська історіографія про це говорить.
Ельмаз Асан. Фото: elmaz.asan/facebook
Геноцид над кримськотатарською інтелектуальною спадщиною
Росія намагалася захопити Крим багато разів, але кримські хани чинили опір. Трагедія почалася з четвертої російсько-турецької війни. Попередні війни Кримське ханство виграло. Четверта війна почалася у 1768 році і закінчилася у 1774 році підписанням Кючук-Кайнарджійського мирного договору, який обіцяв незалежність Кримському ханату. Але присутність Росії вже була в Чорному та Азовських морях. І через 9 років Росія порушила цей договір і анексувала Крим. Хоча в російській історіографії це називається "приєднання". Але це не приєднання, це анексія з порушенням міжнародних домовленостей того часу. І англійський амбасадор того часу Джеймс Харріс назвав анексію Криму "політичною інтригою та авантюрою". Тоді Катерина вигадує грецький проєкт, щоб якось виправдати своє незаконне вторгнення. Це ідеологічна російська пропагандистська кампанія. І вона оголосила себе спадкоємицею Візантійської церкви. Присутність мусульман у Криму заважала створенню грецького Криму. Водночас Катерина депортує греків Приазов'я з Криму в 1778 році, тому що вони займалися економікою Кримського ханства. Їй потрібно було підірвати економіку Кримського ханства. Тому вона використовує релігійні наративи і економічно підриває Кримський ханат. Присутність кримських татар заважає русифікувати Крим, тому що вони були мусульманами. І відтак починається геноцид над кримськотатарською інтелектуальною спадщиною. Тому з'являються такі назви, як Сімферополь, Євпаторія. Крім того, в Криму було багато палаців, але зараз усі знають лише переважно про Хан-Сарай, або Бахчисарай.
Усе було спалено, знищено росіянами
— Де ці всі палаци? Виявляється, що Бахчисарайський палац — це лише частина від того, що було насправді?
— Так, це частина. Росія намагалася захопити Крим ще в 1735 році, і тоді фельдмаршал Мініх спалив найбільшу бібліотеку кримських ханів, яка була в Бахчисарайському палаці. Біля Бахчисараю було багато різних палаців, зокрема Алма-Сарай, Девлет-Сарай. Всі ці палаци знищені.
— Чи є свідчення, скільки на території півострова було палаців, мечетей та інших значних архітектурних пам'яток кримськотатарського народу станом на момент, коли Росія анексувала Крим наприкінці 18 століття?
— Архітектурної спадщини було дуже багато, до якої належать фонтани. Йшлося про 1500 мечетей. Кожен хан намагався залишити спадщину свого правління в Криму — це палац кримського хана, мечеть, школи, лікарні й фонтани. Якщо в Криму було понад 40 ханів, то кожен з них намагався залишити архітектурну спадщину після себе. Все було спалено, знищено, і ми тільки можемо по частинах збирати інформацію, який Крим за часів Кримського ханату.
Наша мета — зруйнувати російські наративи
— Що б ти зробила, якби у тебе були відповідні ресурси для того, щоб світ дізнався всю правду про кримських татар, про ті всі злочини, які вчинила Росія, не тільки в 1944 та в 2014 роках, а й ще наприкінці 18 століття?
— У кожного з нас є домашнє завдання. По-перше, нам треба відновити нашу спільну історію. Між українцями та кримськими татарами в часи Кримського ханату були потужні зв'язки та спільні перемоги. Також треба згадати, Російською імперією все це не закінчилось. Далі були більшовики, які просто вбивали інтелектуалів. Коли була Кримська Народна Республіка, проголошена головою Кримської Народної Республіки Номан Челебіджіханом, а також Українська Народна Республіка, то Номан Челебіджіхан та Михайло Грушевський намагалися об'єднатися, але нам не давали об'єднатися росіяни. У нас постійно був загальний ворог. І далі прийшли "совєти", і в 1937-1938 роках всю інтелігенцію кримських татар було вбито — це митці, письменники, композитори. Тому кримські татари, які були більшістю на своїй Батьківщині, зараз є меншиною. Тому в нас є завдання відновити нашу спільну історію. І це треба поширювати на різних майданчиках. Також в нас є проблема: якщо ми будемо говорити про міжнародну освіту, в нас дуже мало українських студій по світові. А російські студії є в кожному університеті. І тому нам треба знаходити фінансування і створювати українські студії, щоби світові презентувати правду про Крим, про нашу спільність. Наша мета — зруйнувати російські наративи, які будувалися, на жаль, століттями.
