Президент України Володимир Зеленський і президентка Швейцарії Віола Амгерд під час Саміту миру. Бюргеншток Швейцарія, 15 червня 2024 року. Фото: Viola Amherd в Х
Путін марно намагався знецінити саміт у Швейцарії
Що маємо на сьогодні щодо складу і тих пунктів, які розглядатимуться на саміті?
Поки склад країн-учасниць достеменно невідомий — яка реальна кількість країн буде присутня. Бо називалися різні цифри перед самітом, зокрема називали, що це може бути 70 країн, вчора з'явилась інформація, що це буде майже 100 країн акредитованих, більшість з них представлятимуть президенти країн. Тобто зараз виглядає, що цей, очевидно, найуспішніший саміт вже у висхідних своїх позиціях має сенс і має своє значення для світової спільноти. Натомість він відбувається з присмаком вчорашньої заяви, яку Путін висловив у МЗС РФ. І це не просто так. Путін умовно зустріч мав з дипломатами своєї країни і це така настанова дипломатам, які би мали висвітлювати і розуміти позицію Росії щодо війни. Таким чином Путін намагається знецінити саміт. Тобто ви би там збиралися і про що б ви не говорили, все одно наші умови такі. А на ці умови, які висловив Путін, ніхто погоджуватися не буде.
Цей посил Путіна на яку аудиторію розрахований: на внутрішню, на українську чи на світову?
Він всім адресований учасникам. Він просто підтверджує, що начебто "ми перебуваємо, як то кажуть, на своєму ходу, тому нас не зміниш". Очевидно це адресовано і всім учасникам саміту в Швейцарії, щоби показати, що "гроші витрачені намарно, тобто те, що ви організовуєте, жодного значення не має, тому що ніякого миру не буде, якщо не будуть виконані наші умови". Оце якщо дивитися з оптики Путіна, мені видається, саме так це виглядає.
Позиція Путіна розходиться з тим, що пропонує Китай
Те, що він говорив, ті слова і ті його пропозиції — це, скажімо, дуже легке рішення, яке, як йому здається, має або приборкати, або змусити, або переконати ті країни, які ще сумніваються у тому, що от є дуже простий шлях.
Ми ж бачимо, що навіть позиція Путіна розходиться з тим, що пропонує Китай — його найближчий союзник. Китай пропонує зупинку війни на існуючих географічних координатах лінії фронту і плавний перехід до зупинки війни. А це зовсім інше, ніж у Путіна. Китай, який постійно закликає до миру, – зараз було би цікаво почути його позицію, що він думає про такі речі, які говорить Путін.
На саміті БРІКС китайський план не був прийнятий, там немає єдності
І теж варто пам'ятати, про що мало говорять в ЗМІ зараз — нещодавно відбувся в Казані (РФ) саміт БРІКС (абревіатура англійською від "Бразилія, Росія, Індія, КНР, ПАР" – міжнародне об'єднання цих держав – ред.) і там не була підтримана позиція так званого китайсько-бразильського плану. Тобто Бразилія і Китай виступали єдиним фронтом і саміт БРІКС мав би бути отаким десь майданчиком, який би запропонував свою формулу миру, так званий китайський план. Натомість такий план не був прийнятий. Зі слів Лаврова виходить так, що росіяни десь навіть не очікували такого порядку денного. БРІКС — це не лише 5 країн, а це вже формат понад 20 країн, і не всім цей план підходить. Це означає, що в самому БРІКС немає єдності, і про це Лавров теж натякає, що розходяться принципи. І після цього Путін, мабуть, вирішив піти остаточно ва-банк і сказати речі, які неможливо виконати. І така тактика задіяна не вперше.
Тактика Кремля: висловлювати вимоги, які завідомо не виконуватимуть
Ми пам'ятаємо ще перед початком війни Путін словами заступника міністра закордонних справ озвучував вимоги до НАТО, що воно має відійти до лінії 1997-го року. Ніхто цього не прийме і Путін сам це розуміє, що ніхто в Україні з міжнародних партнерів не піде на публічну позицію підтакування і скаже, щоб українці виводили свої війська на адміністративні кордони. Висловлювати вимоги, які завідомо не виконуватимуться — ось це є така тактика Кремля. Для чого? Для того, щоб можна було потім в переговорах мати маневр для відступу. Тобто просив по максимуму, отримуєш в реальних моментах. Путін чітко розуміє, що ніхто в Україні не піде на таке, навіть якщо в Україні і є, умовно, певне крило проросійськи налаштованих громадян. Мені здається, їх би мало якось трошки перекосити.
Тарас Семенюк. Фото: ФБ-сторінка Тараса Семенюка
"Китай сприймає саміт у Швейцарії, як саміт, який організовують США з ключовими країнами ЄС"
Тепер до "Формули миру".
Не всі країни, запрошені на саміт миру до Швейцарії, були готові обговорювати всю "Формулу миру" президента України Зеленського — всі 12 пунктів. Цьому не треба дивуватися, якщо ми ставимо собі за мету зібрати коаліцію країн, які підтримують нас у нашій війні. Тобто показати, що більшість світу виступає проти Путіна. І, розуміємо, проти Китаю теж. А Китай доволі в цьому плані не активний, але він дуже сильно зважає на позицію цих країн, тому що це і ринки, куди Китай бажає зайти, це ринки, де Китай вже працює і, очевидно, він не хоче втрачати позиції, він хоче бути більш-менш договороздатним і показувати здоровий глузд у переговорах і в майбутній діяльності. Очевидно є країни, які відмовилися приїхати і там були країни африканського континенту, де Китай вже доволі потужно, так би мовити, зафіксувався і очевидно тривала прихована кулуарна дипломатична боротьба, де китайські дипломати не закликали бойкотувати саміт Швейцарії, але вони закликали споглядати і вивчати уважно пропозицію Китаю. Китай намагається запропонувати альтернативний шлях вирішення війни в Україні, аніж той, що пропонує Захід. Тому що Україну Китай сприймає не як самостійну державу в цій коаліції. Китай сприймає саміт у Швейцарії, як саміт, який організовують США з ключовими країнами Євросоюзу. Це є такий біполярний світ. Він каже, що "оце ви організовуєте його, а Україна є навіть не головним учасником". А головним учасником і диригентом цього саміту, на думку Китаю, є США і ЄС. Тому він закликає інші країни, щоб вони подивилися на їхній план, що от у нас є теж план і він провалився, тобто оцей план провалився на саміті БРІКС — там, де би мала бути єдність, там, де би мали продемонструвати країни, які не відносять себе до орбіти західної, а більше орієнтуються на так званий Глобальний південь і Китай. Вони не продемонстрували цієї єдності.
Тому саміт у Швейцарії має всі шанси сьогодні стати єдиним масштабним майданчиком, який, хоча і в трьох пунктах, але дуже важливих пунктах, матиме єдність. Адже кожен з цих пунктів відноситься до свого певного сектору, наприклад, продовольча — вирішує питання голоду, питання ядерної зброї — питання безпеки. Обмін полоненими — це питання гуманітарної політики, тому що для нас цінність життя будь-якого полоненого — це є надцінність, вона не калькулюється коштами, на відміну від Росії. Повернути полонених у свої родини, у свої сім'ї назад — це є надзавдання, і це є основне із завдань, яке вирішує сьогодні саміт у Швейцарії.
На саміті кожна з країн має свої певні орієнтири та цілі
Для певних країн є свої пріоритети в цих трьох пунктах. Щодо позиції тих учасників саміту глобального, то що можна сказати, наприклад, про Глобальний південь окремо?
Дійсно, світ останнім часом почав фрагментуватись на певні блоки, але все-таки він тяжіє до якогось певного біполярного розподілу. Тобто є країни Заходу і країни не Заходу. Важко зараз сказати, з якими установками і цілями кожен представник країни приходить. Більшість з них — ті, які представлятимуть свої країни найвищими посадами — тобто президентами — все-таки тут працює ось ця приналежність і відповідальність, і намагання повернути в русло міжнародної відповідальності агресора, який розпочав війну проти суверенної держави. Тобто ми говоримо про рамки міжнародного права. Воно є порушене, знецінене і намагання повернути назад силою міжнародного права, тобто не право сили, а сила права мала би вирішувати такі от моменти. Це є одна з тих цілей. Тобто цінності все-таки залишаються десь на одному з високих щаблів. Але ми живемо в певній подвійній дипломатії: є дипломатія справедливості і є дипломатія інтересів. Ми виходимо з дипломатії справедливості, проти нас розпочали війну, справедливо накласти санкції на Росію, справедливо об'єднати максимум країн і єдиним голосом виступити проти війни та закликати і натиснути на Китай, який має, очевидно, свою певну особливу комунікацію з Кремлем і таким чином знайти шляхи завершення війни і повернення в русло міжнародного права. А натомість, як і дипломатія інтересів, передбачає дещо інші: передбачає певний інтерес в тому "а яке моє місце буде"? Мається на увазі країна, яка бере участь в мирних переговорах — "де я там є, який я внесок внесу чи я просто звичайний спостерігач, як Бразилія, чи я беру активну участь в досягненні миру в центрі Європи, щоб потім мати можливість бути учасником безпекової моделі, впливати на політику безпекової моделі після війни"? Ось тут кожна з країн має свої певні орієнтири, певні цілі. От Франція: ми ж бачимо, що Макрон останні три місяці зробив доволі гучні заяви. Ось це і є дипломатія інтересів.
Індія — класика країни, яка перебуває в багатовекторній орієнтації
А що можна сказати про Індію? Вони прислали на саміт у Швейцарії заступника міністра, посла в Росії…
Це доволі низький рівень. Індія відноситься до країн Глобального півдня, але, як країна із багатомільйонним населенням, їх хвилює, як прогодувати своє населення. І, очевидно, дешеву нафту, яку вони отримують від росіян — це є один з тих інструментів, який дозволяє Індії непогано заробляти на переробці цієї нафти. Російська нафта приходить до індійських портів, там вона отримує сертифікат і стає індійською нафтою. Відповідно тоді ця нафта може продаватися. Але ж Індія отримує її з великим дисконтом. Росія продає нафту Індії іноді вдесятеро дешевше, ніж на світовому ринку та коштує. Але Росія навіть із таким великим дисконтом отримує певні прибутки. Індія — це класика країни, яка перебуває в такій багатовекторній орієнтації.
КОНТЕКСТ
Президент України Володимир Зеленський прибув на Саміт миру в Бюргенштоці та зустрівся з президенткою Швейцарії Віолою Амгерд. Він зауважив, що на Саміті присутні представники Латинської Америки, Близького Сходу та Азії, Африки, Європи, Тихоокеанського регіону, Австралії, Північної Америки. За його словами, Саміт миру дає кожній країні можливість бути почутою та продемонструвати глобальне лідерство.
"Разом ми робимо перший крок до справедливого миру на основі Статуту ООН і основоположних принципів міжнародного права", – наголосив Володимир Зеленський.
