Ілюстративне фото із сайту Pixabay
1 кг свіжоспеченого хліба коштує 100-114 грн
В Україні у 2024 році майже на 100% здорожчали пшениця та борошно. А чому хліб подорожчав лише на 20% протягом року?
Лариса Гук: Тому що хліб складається не тільки з борошна. До того ж купівельна спроможність населення не така велика, як би нам хотілося. Під час війни народ стає потроху не таким платоспроможним, тож ціни на хліб ростуть, але обережно. Якщо брати статистику, то хліб подорожчав на 20%. Але маємо три позиції: хліб пшеничний із борошна вищого ґатунку, хліб із борошна першого ґатунку і батон. Це три види хліба, до яких звикли наші батьки, скажімо. Але хлібна поличка в магазині набагато різноманітніша з точки зору асортименту. Якщо брати столицю, то 1 кг доброго свіжоспеченого хліба коштує 100―114 грн. Візьму одну позицію, яку я моніторю. Багет, вага 300 г. На початку минулого року ми його купували за 20 грн з копійками, а зараз він коштує 35 грн. Це ж не 20% здорожчання.
У питанні ціноутворення відбувається "вольниця"
Є ще інша особливість. Якщо взяти в ретроспективі, то у 2022-23 роках хліб дорожчав, а в 2024-му він почав дорожчати шаленими темпами. Це стосується й інших продуктів харчування. На початку великої війни, коли почали дорожчати харчі, влада ухвалювала рішення, що за умови необґрунтованого підвищення цін будуть застосовуватися якісь адміністративні заходи. Сьогодні у питанні ціноутворення відбувається "вольниця". Заходите і бачите ціна 20 грн, а завтра це вже 30 грн. Я розумію, що є курс долара до гривні, інфляція, дорожчає паливо та енергоресурси, але якщо ціни розкласти по окремих позиціях, то виникає дуже багато запитань. Можу дати прогноз, що хліб і надалі дорожчатиме.
Чому відбувається "вольниця"? На ринок не можуть зайти нові гравці? У чому причина?
Лариса Гук: Ні, гравців достатньо. Якщо у нас є Мінагрополітики, яке опікується аграріями час від часу, то міністерства споживачів в Україні немає апріорі. Наскільки комфортно живеться споживачеві, ніхто й ніколи не переймався. Звісно, ми живемо в ринкових умовах. Нам розповідають, що в собівартості продукції, зокрема хліба, закладено те, що хлібзаводи встановили генератори, бо є проблеми з електрикою. Я не сперечаюся, може бути разове підвищення ціни. Але коли ціни ростуть щодня, виникають запитання. І другий момент. Яким чином, наприклад, впливає відключення електроенергії на пляшку з водою, термін зберігання якої понад пів року? І який вплив на це логістики, якщо воду не розливають по пляшках кожні 24 години. Її один раз розлили і привезли на склад. Але ціна все одно росте.
(1)(1).jpg)
Лариса Гук. Скриншот із відео
"Ціна залежить і від експортної потужності, і від внутрішньої переробки"
Україна експортує багато продовольства, ми багато вивозимо зерна. Чому ж ціни на хліб зростають?
Максим Гопка: Десь 7-9 млн тонн ― це споживання пшениці на внутрішньому ринку. Ціна справді залежить і від експортної потужності, і від внутрішньої переробки. Не треба забувати, що на початку великої війни логістичні шляхи були перекриті, що дуже вплинуло на ціни на внутрішньому ринку через неспроможність вивезення продукції та накопичення. Пропозиції було більше, ніж попиту. На сьогодні ми маємо більш-менш активну логістику, що змогло підняти ціни на внутрішньому ринку, і це підвищує вартість сировини для переробних комплексів. Приміром, для того щоб закупити сировину для переробки на борошно, ми орієнтуємося на внутрішні ціни, які складаються від виробника. Збільшення ціни на сировинну пшеницю існує, вона залежить ще й від експортних потужностей. Інший фактор ― переробка сировини, куди закладається додана вартість і додаткові витрати у вигляді електроенергії, логістичних моментів тощо. Усе це впливає на формування ціни для кінцевого споживача.
"Ціни підросли, але не так критично, що треба фіксувати ціну"
Якщо змоделювати ситуацію, що уряд втручається і визначає певну максимальну ціну на тонну пшениці для подальшого виготовлення із неї хліба, наскільки це реально? І чи буде вигода для споживачів?
Максим Гопка: Якщо йти таким шляхом, то нам треба проводити якісь дотаційні процеси або для виробників та переробників, або ж для кінцевих споживачів. Коли ми фіксуємо ціну на пшеницю на найближчий рік, то виробник хліба чи макаронів повинен чимось перекривати різницю, якщо ринкова ціна буде зростати. Станом на сьогодні ці втрати немає за рахунок чого покривати, це не закладено в бюджеті. Отже, згадане фіксування ціни буде скоріше негативним фактором. Вартість продукту зростає постійно. За останній рік вартість хліба зросла на 18%, макаронних виробів ― близько 11%. Ціна макаронів рік тому складала 25-30 грн, а зараз 30-35 грн. Хліб пшеничний коштував 32 грн, а зараз 38-40 грн. Тобто ціни підросли, але не так критично, що треба фіксувати ціну на цей вид продукту. Дотація для виробника чи споживача може запустити неконтрольовану інфляцію. Якщо ми фіксуємо ціну, то її треба якось заміщувати, бо в цьому ланцюжку хтось буде недоотримувати прибуток. У держави зараз на це немає коштів.
Максим Гопка. Фото: Facebook
"Є або люди з товстим гаманцем, або люди з бюджетного сегменту"
Лариса Гук: Я ― за ринкові ціни. Але механізм ціноутворення має бути зрозумілим. І другий момент ― влада мала би трохи думати і про споживача, а не декларувати, мовляв, усе дорожчає ― і завтра буде ще дорожче. У споживача тоді виникає ще більше запитань. Сьогодні відкривається магазинів на порядок більше, а населення стало менше. Але тут питання ще в тому, що в наших умовах прошарок споживачів, які були "міцними середняками", майже зійшов нанівець. Є або люди з товстим гаманцем, або люди з бюджетного сегменту. Цей бюджетний сегмент збільшився і попит на продукцію збільшився, але на продукцію бюджетну, недорогу. Бо ми живемо в умовах війни.
Які ж інструменти має уряд?
Лариса Гук: Є заява одного із заступників міністра, що вони моніторять ціни. Але не вважають за потрібне вводити якесь регулювання. Мовляв, усе нормально, хоча Нацбанк визнає, що продовольча інфляція пришвидшується і навіть для них її вже складно прогнозувати. Наприклад, є стабільно високий попит на яйця. І якщо подивитися пропозицію саме для внутрішнього ринку, то в осінні місяці ми спостерігали стрибок цін на яйця, стрибок був і в експорті. Зазвичай виробник обирає експортувати, бо це завжди вигідніше.
Один зі слухачів пише, що в Чехії українські товари дешевші, ніж в Україні. Як це можливо?
Лариса Гук: Абсолютно можливо. Це залежить не тільки від того, яку маржу має виробник або ритейл. Наскільки я пам’ятаю, в Європі є окреме законодавство, яке регламентує певні моменти з торговими націнками. Європа різна. Відомо, наприклад, що багато французів їздять скуповуватися в Іспанію, бо там дешевше.
