Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер прибув на київський залізничний вокзал 16 січня 2025 року в Києві, Україна. REUTERS/Carl Court/Pool via
Ця угода буде достатньо значимою в забезпеченні європейської і світової безпеки, буде дороговказом для інших розвинутих демократичних країн сучасного світу
Чи дійсно таку вагу має ця угода? Якщо ми говоримо про підтримку, то вже вона буде реалізовуватися в короткостроковій перспективі чи це на десятиліття? Що матимемо з цієї нагоди?
Я сподіваюся, що матимемо достатньо плідну, взаємовигідну, довготривалу співпрацю. Не знаю, як щодо 100 років… Достатньо важко це все прогнозувати. Але сподівання на те, що це справді буде щось тривале і важливе, я думаю, є. Зацікавленість в цьому демонструє сама Велика Британія. За час повномасштабного російського вторгнення це вже четвертий уряд. Було три уряди консерваторів і зараз лейбористський уряд. Але загальний курс і загальна політика залишаються незмінними. І це дуже важливо. Правлячий клас, політична еліта Великої Британії демонструє стабільну підтримку Україні. І це вилилося і в цій угоді. Я сподіваюся, що ця угода буде достатньо значимою з точки зору забезпечення європейської і світової безпеки і вона буде дороговказом і для інших розвинутих демократичних країн сучасного світу. Від співпраці і взаємодії з Україною ця безпека дуже сильно залежить. І Велика Британія це розуміє, незважаючи на те, що змінюються уряди, змінюються партії при владі і це дуже непоганий приклад для інших.
Від початку повномасштабного вторгнення Британія нам показує стале партнерство і підтримку. Чому так відбувається? Британія розуміє щось більше, ніж інші партнери? Чому Британія має одне з перших місць і чому настільки для Британії важливо підтримувати Україну? Що вона має від цього?
Я думаю, що тут багато відповідних причин, які поєднуються в комплексі. Звичайно, це і моменти, пов'язані із наявністю достатньо серйозних і глибоких політичних традицій. Все ж таки Велика Британія серед сучасних держав заходу одна з небагатьох, яка зберігає спадковість політичних еліт і спроможність дивитися не лише на якісь тактичні рішення, пов'язані із виборами, зі здобуттям рейтингів, але і з точки зору стратегічних інтересів держави. Очевидно, що в Британії прекрасно розуміють ті виклики, які створює Росія своїм порушенням загальносвітових принципів безпеки, територіальної цілісності, суверенітету інших держав. І очевидно, розуміючи це, вона надає відповідну підтримку Україні. Це певні достатньо глибокі політичні традиції, помножені на стратегічне розуміння тих викликів, які пов'язані із сучасним світом. Росія продовжує розбалансовувати усю світову систему. І цей дисбаланс рано чи пізно дійде і до Великої Британії, і до інших держав світу. Вже північно-корейські солдати воюють проти України на фронті. Це є ознакою глобалізації даної війни. І ми розуміємо, що наступний крок – світова війна. Бо ознаки світової війни уже присутні у війні Росії проти України. Є, наприклад, коаліція, об'єднана у форматі Рамштайн на підтримку України. З іншого боку Росія довкола себе збирає свою вісь зла, вже є у них союзник у вигляді КНДР. Найближчим часом буде підписана угода між Росією і Іраном, подібна до договору між Росією та КНДР. Це уже закріплюється на відповідному міжнародному рівні. А коли відбувається зіткнення військове між двома великими блоками світових держав, як не крути, а це дуже і дуже близько до світової війни. Тому тут є два варіанти: або якась нова чергова холодна війна або світова гаряча війна. В цій ситуації державі з настільки глобальними інтересами, як Великій Британії, мабуть, цю ситуацію дуже і дуже необачно ігнорувати. Подібна послідовність є лише з боку Великої Британії, тому що в усіх європейських державах так або інакше Росія знаходить слабкі місця, фінансує якісь відповідні політичні проєкти, які підтримують проросійську політику і претендують на доступ до влади. Скрізь Росії вдалося так або інакше якщо не зламати систему цих самих демократичних держав, то наблизитись до цього зламу. І тільки Велика Британія виявилася достатньо стійка для цього.
В якому форматі цей договір?
Договір між Україною і Великою Британією передбачає взаємодію в науково-технічній, військовій сфері, спільне виробництво зброї. Вона бере на себе зобов'язання надавати Україні зброю щорічно на значну суму. І це певні зобов'язання, які є достатньо серйозними. Але проблема в тому, що, наприклад, в договорах, які Росія укладає зі своїми союзниками, зокрема, в договорі з КНДР, передбачається взаємна військова допомога. Тобто не просто допомога, наприклад, озброєнням, а допомога Збройними силами. Росія використовує Збройні сили КНДР проти України. Можливість використання не просто якоїсь допомоги, а, наприклад, Збройних сил однієї держави для допомоги іншій державі на даний момент можливо лише у форматі членства в НАТО. У нас немає альтернатив членству в НАТО і це була б найбільш дієва гарантія безпеки для України. Як зазначив президент України, чотири держави-члени НАТО – Сполучені Штати, Німеччина, Словаччина та Угорщина – на даному етапі виступають проти і це робить членство України в НАТО зараз неможливим. Якби Україна одержала дієві гарантії у форматі, наприклад, розміщення контингентів Збройних сил держав НАТО на своїй території – це було б достатньо дієвою гарантією. Будуть обговорюватися перспективи розміщення британських миротворчих сил, контингенту, британських Збройних сил на території України у разі гіпотетичного припинення вогню з метою гарантії цього самого припинення вогню і дотримання цього режиму.
Прем'єр-міністр Стармер оголосив, що Британія надає 150 стволів артилерії, які вперше за 20 років виготовлені саме у Сполученому Королівстві. За кілька тижнів відбудеться постачання їх до України. Згадав і про мобільну систему протиповітряної оборони, виробництво якої профінансовано спільно із Данією. Британія виділила 3 млрд фунтів стерлінгів – це трішки більше, ніж 3,5 млрд доларів. І ще планують виділити близько 2,5 млрд доларів, які будуть вже повернені за рахунок відсотків від заморожених російських активів.
Після завершення холодної війни з держав Заходу лише Сполучені Штати активно вкладалися у власну оборонну спроможність. Більшість держав, які входили і входять в НАТО, вважали, що загроза якоїсь великої війни зникла – це кінець історії. Відповідно Збройні сили таких держав, як, наприклад, Франція, Німеччина, Велика Британія будуть орієнтовані на виконання якихось невеликих миротворчих місій. Під керівництвом Сполучених Штатів, наприклад, були місії в Іраку, в Афганістані, в деяких інших державах. Це достатньо локальні історії, які не потребують великої кількості Збройних сил, не потребують великої кількості артилерії або танків і достатньо мати потужну авіацію, авіаносці, флот і на основі цього вони зможуть реалізовувати ті задачі, які перед ними стоятимуть. Після завершення холодної війни почалася достатньо помітна деградація військово-промислових комплексів багатьох європейських держав і Велика Британія не була винятком. Це держава, яка заснувала більшість технологій, на яких тримається сучасна військова промисловість. Зараз вони відновлюють військову промисловість, як і інші європейські держави, щоб бути готовими до викликів. Тому те, що там з'являються стволи і інші компоненти – це вже достатньо непогано. Це означає, що певні зміни в підходах західних партнерів України починаються. Ці зміни стають все більш і більш очевидними. Це все треба відповідним чином оцінювати. Україна налаштована на те, що для нас одним із пріоритетів є створення у спільних, але власних виробництв того, щоб бути певним чином незалежними. Це для України дуже важливо в нинішніх умовах, щоб Україна була якщо не повністю, то значною мірою незалежною в контексті військового виробництва, в контексті озброєнь. Ми бачимо, що у росіян є КНДР, яка їм допомагає. В Україні все трохи складніше, тому що західні партнери не мали належного забезпечення, щоб продовжувати ці бойові дії.
Італія, Польща, Німеччина тримають курс на підтримку України
Вчора також із офіційним візитом до Києва прибув голова Міністерства оборони Італії Гвідо Крозетто. Наскільки важлива зараз для нас участь Італії?
Італія теж надає допомогу Україні. Це держава з достатньо непоганим військово-промисловим комплексом, разом із Францією вона виробляє системи ППО SAMP/Т. Італія достатньо важливий технологічний партнер. Нам потрібна будь-яка допомога від ключових держав Європи. Це важливо з багатьох точок зору. Якщо вести мову про якісь операції з підтримання миру, то їх теж буде достатньо важко уявити без присутності Італії.
Варто згадати і про візит Володимира Зеленського до Польщі. Чим був важливим цей візит і що основного ми почули після цього візиту? Про що він був?
Про якісь відповідні результати можна буде говорити пізніше. Польща теж важливий для України стратегічний партнер і сусід. Багато питань залишаються в україно-польських відносинах далеко не вирішеними. Є певний прогрес в найбільш болючих питаннях, які раніше спостерігалися. Україна сподівається, що Польща буде підтримувати Україну на шляху євроінтеграції. А цей рік буде з точки зору інтеграції до Європейського Союзу значимий.
Візит міністра оборони Німеччини Бориса Пісторіуса. Що на сьогодні маємо із Німеччиною і чи залишиться підтримка після виборів?
Соціологічні опитування показують декілька тенденцій в Німеччині. На даному етапі начебто лідирує ХДС/ХСС, лідер якої достатньо прихильно ставиться до підтримки України. Але набуває популярності альтернатива для Німеччини, яку підтримав Ілон Маск і яка виступає проти підтримки України. Підсумкові результати визначити зараз достатньо складно. Яку кількість мандатів набере альтернатива для Німеччини, чи зможуть інші політичні сили сформувати коаліційний уряд – поки що я би не поспішав із висновками. Хоча, якщо вірити соціології – а як показує практика, останнім часом соціологія часто помиляється навіть у розвинених державах – висока ймовірність того, що може все-таки бути сформований уряд, який буде відрізнятися від нинішнього, але залишить курс на підтримку України.
